ДО СЛІЗ.
Поїхала я в Польщу.
На деякий час. По роботі.
Вирішила взяти з собою дітей , щоб трохи розвіялись, та хоч на деякий час забули про сирени.
Якби їхала сама , то їхала б на автобусі. Але з дітьми… діти люблять поїзди . Купили ми квитки на
потяги
Івано-Франківськ -Львів (145 грн/чол )
Далі Львів -Перемишль (300 грн/чол)
В Перемишль ми приїхали голодні і спраглі. Оскільки потяг затримався на 4 год . І вся їжа та вода закінчились. А купити не було де.
Вокзал в Перемишлі тепер нагадує аеропорт.
Паспорти проштамповують при виході з вокзалу (раніше збирали в потязі і штампували на ходу, не зупиняючись).
Ми часто їздили тому знали, що дорога займатиме максимум 3 год.
Тепер, через війну, це не так .
Так от спраглі і голодні ми вийшли в Перемишлі на слідуючу пересадку.
Перше що нам, кинулось в очі це – велика кухня- палатка .
Там працювали волонтери зі всього світу. ( Китайці, корейці, німці, французи, поляки, українці і інші )
Нас покликали, і дали пообідати.
Увага! Борщ, бургери, пюре з шашликом, грушевий пиріг, 4 морозива, каву
Нас запитали куди ми їдемо?
Ми сказали у Вроцлав. Нам сказали , що дорога довга (це 400км) і дали з собою бургери, фрукти і водичку .
Це перше, що мене розчулило . До сліз !
Далі ми отримали смс :
«В Польщі для Украунців безкоштовний роумінг»
Прийшов код на телефон, ми його набрали і включився звязок.
Погодьтесь, за кордоном це дуже важливо.
Далі ми пішли купувати квитки до Вроцлава. На дорослого та двох дітей (сімейний) квиток коштував приблизно 1400 грн.
Коли ми наблизились до каси і показали укр.паспорти ,- білети нам дали безкоштовно.
І взагалі , як виявилось в Польші на поїздах ІCC( а це сполучення практично по всій Польщі ) проїзд для жінок та дітей по укр. паспорту – безкоштовний .
Чесно ! Наплив людей шалений!
Зі Львова до Перемишля ми їхали в потязі , в якому 31 вагон і всі повні.
І з цих всіх людей ніхто, чуєте ніхто! не залишився голодний .
І кожен дістався до місця свого призначення.
І все це 
БЕЗКОШТОВНО
БЕЗКОШТОВНОПотяги з Перемишля ходять щогодини у будь-який найвіддаленіший куточок Польщі. (Раніше ходили 1 -2 р.на день).
Знаєте, мене все це вразило.
Ця турбота, піклування,
старання та опіка від польського народу, вона торкається серця кожного хто перетинає кордон .
І це дійсно той братський народ, який співпереживає і розділяє з нами цей важкий час для України та її людей!
Висловлюю глибоку подяку всім полякам . І знаю, що ні ми, ні наші діти це ніколи не забудемо!
І хай Благословить вас Бог.
«Оскільки завжди в землі цій будуть нужденні люди, то я й заповідаю тобі: щедро давай сусідові своєму, бідному й нужденному в землі своїй.»
Повторення Закону 15:11
«Хто зневажає ближнього, — грішить, а той, хто добрий до нужденного, — обласканий долею.»
Книга Приказок 14:21 .
Ірина Кріцак
