Щороку 9 березня українці відзначають День народження Тараса Шевченка – поета, художника, пророка української нації. Його слово звучить крізь століття, надихаючи нові покоління. Шевченко подорожував багатьма куточками України, і Житомирщина – один із регіонів, де він залишив свій слід. У 1846 році, виконуючи завдання Київської археографічної комісії, поет відвідав Житомир та його околиці. Що він тут бачив, з ким зустрічався та як це вплинуло на його творчість? Давайте розбиратися.
Як і коли Шевченко побував на Житомирщині
У жовтні 1846 року Тарас Шевченко здійснив подорож Волинню та Поділлям. 5 жовтня він прибув до Житомира з Кам’янця-Подільського, подолавши шлях через Проскурів, Летичів, Хмільник, Бердичів і Кодню. У місті він мав зустріч із волинським губернатором Іваном Каменським, якому вручив лист від київського генерал-губернатора.
Згодом Шевченко відвідав і менші населені пункти. Відомо, що він зупинявся у Вільську, Щербинах та Ялинівці, які нині входять до складу Черняхівського району. Саме у Вільську у 2013 році, до 200-річчя поета, встановили меморіальну дошку на честь його візиту.
Цікаво, що Шевченко повернувся до Житомира вдруге – між 25 і 27 жовтня. Тоді він зупинявся в кімнатах для приїжджих при архієрейському подвір’ї.
Як Житомирщина вплинула на творчість Шевченка
Враження від цієї подорожі Шевченко описав у своїй повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». Він побачив контрасти між красою української землі та важким життям простого люду. Це лише підкріпило його прагнення боротися за свободу українців.
Шевченко у пам’яті Житомирщини
Сьогодні Житомирщина шанує пам’ять Кобзаря. У Житомирі встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку – він нагадує про перебування поета в місті. Пам’ятники Кобзареві також є в Коростені та інших містах області.
Одна з найцікавіших історій, пов’язаних із пам’ятниками Шевченку, трапилася у селі Котлярка. Після ухвалення закону про декомунізацію місцеві жителі вирішили не зносити пам’ятник Леніну, а перетворити його на Тараса Шевченка. Скульптор Володимир Герасимчук змінив риси обличчя, замінив кепку на книгу «Кобзар» і підкоригував одяг. Так Ленін перетворився на Шевченка!
Шевченко не просто проїжджав Житомирщиною – він досліджував її, спілкувався з місцевими жителями, залишав слід у їхніх серцях. І навіть сьогодні, через півтора століття, Житомирщина продовжує берегти пам’ять про нього, доводячи, що Шевченко – це не лише історія, а й жива частина української культури.
