Відомого карпатського мольфара Михайла Нечая було вбито вранці 15 липня 2011 року у селі Верхній Ясенів на Івано-Франківщині. Подія набула широкого розголосу не лише через резонансність злочину, а й через постать самого Нечая — людини, яку вважали одним із найвідоміших мольфарів Карпат.
Того дня до Нечая на прийом прийшов мешканець Львова Павло Семенов. За даними слідства, чоловік зайшов до кімнати, де мольфар приймав людей, і завдав йому смертельного ножового поранення в шию. Після цього нападник вийшов до людей, які чекали в черзі, і спокійно сказав їм почекати ще трохи, не викликаючи підозр. Лише згодом стало зрозуміло, що в кімнаті сталося вбивство.
Підозрюваного затримали через добу — у лісі поблизу села Буковець. Під час допитів Семенов пояснив свій вчинок релігійними мотивами. Він заявив, що вважав себе глибоко віруючим християнином і був переконаний, що мольфар нібито є язичником та «служить іншим силам». За словами затриманого, він вірив, що «отримав дозвіл від Бога» на вбивство.
Судово-психіатрична експертиза визнала чоловіка неосудним. У результаті суд звільнив його від кримінальної відповідальності та призначив примусове лікування в психіатричному закладі суворого режиму. Замість тюремного строку він був направлений до спеціалізованої лікарні. За неофіційною інформацією, нині він може перебувати в одному з психіатричних закладів у Дніпрі. Йому зараз 47 років, і кожні пів року його стан переглядає лікарська комісія. У разі визнання його психічно здоровим він може бути звільнений.
Смерть Михайла Нечая породила хвилю чуток, легенд і містифікацій. За життя мольфар неодноразово наголошував, що не передав свій дар жодному учневі, оскільки не зустрів людини, яку вважав би гідною. Це твердження стало підґрунтям для припущень, що його знання не були систематизовані або передані у вигляді окремого вчення.
Після загибелі Нечая в інтернеті почали масово з’являтися так звані «таємні щоденники», «книги знань» та «пророцтва мольфара». Втім, більшість таких матеріалів не мають жодного підтвердження. За словами людей з оточення родини, син мольфара — Михайло Михайлович Нечай — та інші родичі справді зберігають особисті записи й речі батька, однак ставляться до них як до сакральної спадщини і не виносять їх у публічний простір.
Фахівці й дослідники традицій Карпат наголошують: переважна більшість «нових текстів», які нині циркулюють у мережі, є сучасними інтерпретаціями усних висловлювань Нечая, зроблених ним у приватних розмовах або інтерв’ю. З роками ці фрази були доповнені, перекручені й подані як «таємні записи», яких, імовірно, ніколи не існувало.
