Суд задовольнив клопотання сторони захисту про дослідження гільзи, допит кінологів та дослідження ухвал Галицького та Апеляційного судів щодо переведення В. Зінченка з Львівського СІЗО № 19 до ІТТ № 4, що у Пустомитах.
У Шевченківському районному суді міста Львова продовжився розгляд справи про убивство відомої мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон. По відеозв’язку свої свідчення суду надав батько обвинуваченого Федір Зінченко, який нині служить в лавах ЗСУ.
Журналістка «ВЗ» побувала у суді. Зверну увагу на важливі обставини справи.
«Інцели. Як незаймані стають терористами». Це зовсім не посібник з тероризму…”
Федір Зінченко розповів, що з 4-х років він з дружиною почав водити сина у спортивні секції. У вересні 2012 році син почав відвідувати футбольну секцію. З цього часу футбол став сенсом його життя. Він міг з м’ячем, зі слів батька, проводити цілий день. Тренер обрав його капітаном команди. Свого часу син був визнаний найкращим гравцем.
— У 2019 році я став його особистим тренером з футболу, — каже, зокрема, Федір Зінченко. — Я маю відповідний фах і діючу тренерську ліцензію. З того часу у Славка стало 2 тренування на день 5 разів на тиждень.
Коли почалася велика війна, Славко не хотів їхати за кордон. Він сказав: якщо буде потрібно, він буде захищати країну! Був членом «Правого сектору» (молодіжного крила «Права молодь»). У 2022 р. їздив з товаришами на патріотичні вишколи.
Хочу окремо сказати про книгу, якою докоряє пані Особа, донька Фаріон. Це книга Стефана Краковски «Інцели. Як незаймані стають терористами». Автор намагається піднімати питання самотності людей в сучасному суспільстві. І окремо розглядає таку групу суспільства — як самотні чоловіки, в яких ні разу в житті не було сексуальних контактів. Чим їхня самотність загрожує суспільству? І що треба зробити, щоб люди не були самотніми, а були коханими, створювали родини? Це зовсім не посібник з тероризму. Ця книга у всіх книжкових магазин знаходиться в розділі «психіатрія та психотерапія» (Пізніше Ф. Зінченко, відповідаючи на запитання судді, сказав, що з сином цю книгу він не обговорював. — Авт.).
— У 2023 р. Славко вступив на факультет журналістики, — продовжив Федір Зінченко. — А у 2024 р. Славко заявив мені, що хоче йти воювати. На той час йому ще не було 18 років. Я, як чинний військовий, не дуже зрадів цьому рішенню, але я розумів, що відмовляти, — це марна справа. Людина зробить тільки навпаки. Тоді я йому порадив закінчити курси операторів БПЛА. Що він і зробив в березні 2024 р. у місті Львові.
Але та кількість годин, які він отримав на тих курсах, занадто мала, і з цим ще рано працювати. Тоді ми домовилися, що він ще закінчить курси БПЛА у Дніпрі та Києві. Ще він мав отримати водійське посвідчення, бо на війні треба вміти їздити.
«Ще суду навіть не відбулося з обрання запобіжного заходу, а Славка вже оголосили злочинцем»
25.07.2024 р., приблизно о 15:00, мені зателефонувала дружина і сказала, що Славка затримано за підозрою у вбивстві Фаріон.
Славко не ховався, опору не чинив. Працівникам поліції достатньо було просто зайти в квартиру і виконати процедуру затримання. А не влаштовувати «показушний» штурм…
Суд про обрання запобіжного заходу відбувся 26 липня 2024 р. о 15.00. А о 14.30 на сайті Національної поліції, в розділі «новини», з’явилося повідомлення за підписом міністра внутрішніх справ України Клименка, що вони нагородили поліцейських, які розкрили вбивство…
Ще суду навіть не відбулося з обрання запобіжного заходу, а Славка вже оголосили злочинцем. Вважаю, що такі дії слідчої групи не давали підстав надіятися на те, що розслідування буде всебічним, об’єктивним та неупередженим.
Батько також розповів, що з того часу як мобілізувався у ЗСУ (у кінці березня 2023 р.), спілкувався з сином рідше. Це могло бути, за його словами, і раз на тиждень. Це моли бути короткі повідомлення: «Привіт, як справи?» — «Все добре».
Зброєю його син ніколи не користувався. У родині зброї не було. А вишколи у «Правому секторі» були національно-патріотичними, проходили без використання зброї.
Батько, відповідаючи на запитання сина, сказав, що прізвище Ірини Фаріон до затримання їм було невідоме. Пізніше батько, відповідаючи на запитання прокурора, сказав, що він часто дивився Портникова і обговорював його програми з сином.
Його син разом з матір’ю, коли почалася велика війна, займався у Дніпрі волонтерством — розвозили гарячі обіди для переселенців.
За словами батька, його син цікавився українським націоналізмом. Рухом, який очолював Степан Бандера. Мав футболку з зображенням Степана Бандери та книгу про нього.
До людей з іншою національністю син ставився спокійно. Його два тренери з футболу — грузини. Жодних скандалів щодо цього не виникало. У них були дружні стосунки.
Прокурор Дмитро Петльований запитав, чи мав батько доступ до мобільного сина.
— У нас секретів не було. Але я ніколи не був «поліцейським», не контролював, що він писав в особистих повідомленнях, — сказав Федір Зінченко.
Також батько сказав, що мав з сином довірливі стосунки. За його словами, щоб виховати спортсмена, спортсмен має довіряти своєму тренеру.
Федір Зінченко на запитання сторони обвинувачення: «ким ви бачили у майбутньому свого сина?», відповів таке:
— У січні 2024 р. син сказав, що футбол залишається його захопленням. На заочному відділенні не було політології, він пішов на журналістику. На мою думку, журналістика наближена до політології. Так само можна займатися суспільними питаннями.
Адвокатка потерпілої сторони Наталія Романик запитала батька, чому його син вийшов з «Правого сектору». Федір Зінченко сказав, що у його однодумців дуже слабка теоретична підготовка. Вони не хочуть читати ідей, на яких базується цей рух.
— Я не є прихильником цього руху. Для мене було важливо, щоб Славко аргументовано міг відстояти свою позицію. Є відома фраза: «Я не погоджуюся з вашою думкою. Але готовий віддати життя за те, щоб у вас було право її висловити», — додав Ф. Зінченко.
Головуючий суддя Петро Невойт запитав Ф. Зінченка, чи цікавився він інформацією, яку обговорювали у пресі щодо висловлювання І. Фаріон про військових?
— З цією інформацією я ознайомився після того, як Славка було затримано за підозрою у вбивстві Фаріон. До цього я цим не цікавився. Після затримання Славка я багато чого передивився про Фаріон.
Гільзу, зі слів прокурора, мають відправити до Шевченківського районного суду на наступне судове засідання, яке відбудеться 2 грудня
Тим часом сторона захисту подала до суду 7 клопотань.
Суд задовольнив, зокрема, клопотання щодо витребування гільзи, яку, за інформацією слідства, знайшли на місці вбивства. Нагадаємо, гільзу зі Львова передали до спеціалізованого центру у Києві.
Гільзу, зі слів прокурора, мають відправити до Шевченківського районного суду на наступне судове засідання, яке відбудеться 2 грудня 2025 р.
Також суд задовольнив клопотання про допит кінологів. Зі слів сторони захисту, на відео не видно використання собаки саме цими кінологами. Невідомо, яким чином ці акти отримали слідчі, і як вони були долучені до кримінального провадження.
Також незрозуміло, чому слід переривається на вул. Варшавській…
Сторона обвинувачення водночас заявила, що заперечує проти цього клопотання.
— Що нового можуть сказати кінологи, — невідомо. Клопотання спрямоване виключно на затягування процесу, — зауважив прокурор.
«Його (ув’язненого) перевели до мене, бо він чимось порізав свого співкамерника», — сказав у суді В. Зінченко
Також сторона захисту говорила у суді про те, що у матеріалах справи немає інформації про осіб, які перебували з Зінченком в одній камері в ІТТ № 4 у Пустомитах. Які шляхом погроз і шантажу змусили нібито, на думку сторони обвинувачення, зізнатися у тому злочині.
Натомість сторона обвинувачення заявила, що вказані особи не мають жодного відношення до кримінального провадження.
— Будь-яких погроз в тій частині, принаймні, які ми слухали, ми не чули… Факту тиску, як не мене, не було жодного. Тому я не бачу підстав до надання доступу до вказаних осіб, — сказав прокурор.
— Його (ув’язненого) перевели до мене, бо він чимось порізав свого співкамерника, — сказав у суді В. Зінченко. — Тобто це був акт насильства по відношенню до співкамерника. А мене намагалися ізолювати від радикально налаштованих осіб…
Головуючий суддя Петро Невойт звернувся до сторони обвинувачення і попросив надати суду ухвалу Галицького суду від 31 липня 2024 р щодо вирішення питання про переміщення обвинуваченого з Львівського СІЗО № 19 до ІТТ№ 4, що у Пустомитах (з додатками). А також надати ухвалу слідчого судді Апеляційного суду від 29 липня 2024 р.
Також головуючий суддя зауважив, що обмежить надання доказів стороні захисту, оскільки сторони рівні в поданні доказів. А сторона захисту перед кожним засіданням подає додаткові клопотання.
