29-річний житель с.Барвінок Чоповицької громади Коростенського району, військовослужбовець ЗСУ Владислав Семенюк дуже любить рибалити і має солідні трофеї.
— Я люблю риболовлю з дитинства — розповів пан Владислав. — Загалом захоплюватися рибалкою я почав ще приблизно з п’ятого класу. У мене є троюрідний брат, такий самий завзятий рибак, як і я. Саме з ним ми змалку разом їздили на водойми й ловили карасів.
З роками ми трохи підросли, і нас дуже захопила зимова риболовля. Ще у шкільні роки ми їздили автобусом на Малинське водосховище, ловили на жерлиці, рибалили на живця та полювали на щуку. Люблю і літню рибалку, але найбільше зимову на жерлицю.
Найбільший трофей у моєму житті — це сом вагою 14 кілограмів 300 грамів. Я зловив його на кружок на живця з човна. Допомагав витягувати рибу мій сусід. Ми були на двох човнах, і “боротьба” з цим сомом тривала близько пів години. Це було справжнє випробування і незабутні емоції. Приблизно два роки тому ми з моїм троюрідним братом Денисом поїхали на Малинське водосховище ловити хижака на спінінг. У брата була потужна покльовка — це виявився сом неймовірних розмірів. Ми боролися з ним майже дві години, але, на жаль, він зійшов. Наскільки він був важкий — сказати складно, але, на мою думку, там було точно понад 20 кілограмів. Риба була дуже сильна і потужна.
У нашій сім’ї рибалити любить і дідусь Петро Васильович, і батько Михайло Семенюк, але щоб сказати, що він фанат цієї справи, то — ні; теща — Тетяна Іванівна Фещенко, до речі, теж військовослужбовиця ЗСУ — бойовий медик, дружина Анастасія Юріївна. Одним словом, у нас вся родина — рибалок. Чесно кажучи, навіть не знаю, від кого в мене така любов до риболовлі. Зараз я — військовослужбовець ЗСУ, тому не маю можливості часто виїжджати на рибалку. Але після закінчення війни обов’язково повернуся до улюбленої справи й, упевнений, попереду ще багато нових трофеїв.
Джерело: Субота Онлайн
Автор: Богдан Лісовський
