Входження Житомирщини у «червону» зону захворювання на СOVID – 19, у черговий раз привернуло увагу до роботи органів влади. До кабінетів Житомирської ОДА потрапити пересічному жителю Житомира чи області тепер вже неможливо.
Охорона, іноді підсилена нарядами Національної гвардії, не пропускає громадян далі входу до фойє. Якщо у «недрах» обласної адміністрації проходить нарада, до якої виявили свій інтерес журналісти, то це зовсім не означає, що до кабінетів чи залів із чиновниками можна потрапити. Навіть журналістів до місця всіляких нарад, брифінгів чи зустрічей не пропускають. Мовляв, немає такої вказівки «звідти», то й немає чого робити кореспондентам чи репортерам на третьому поверсі обласної адміністрації.
Хоча, тут же, поряд, охоронці раз-пораз заглядають у різні папки, блокноти, списки ,щоб дізнатися, чи немає вашого прізвища у списку на пропуск до начальства.
Виявляється є й такий список. Чи то сам Віталій Бунечко придумав, чи то його підлеглі вже до такого додумались, але для того, щоб потрапити у приміщення Житомирської ОДА, треба потрапити до списку. І кажуть, що у тих списках є чимало цікавих людей. Навіть тих, хто дружить із криміналітетом. І що цікаво, вони не мають жодних проблем і з пропуском, і з відвідуванням обласного начальства.
Натомість журналістові, який, наприклад, змушений взяти коментар у когось із чиновників аби написати матеріал для «Дзеркала тижня»чи «Фактів», до приміщення чи на захід у стінах обласної адміністрації , потрапити непросто. Треба з кимось домовлятись, шукати покровителя, який зможе допомогти подолати бар’єри на вході до ОДА.
Як давно існує ця проблема? Скільки разів народ вривався до чиновницьких кабінетів, скільки штурмів, мітингів та пікетів бачило те приміщення, куди обласне чиновництво приходить на роботу! Після майданів та революцій на певний час двері адміністрацій та чиновницьких «келій» знову були відкритими, але проходить рік, два, три… І знову ж – те саме. Карантин, локдаун, «червона» зона… Чиновники просто «балдіють» від розкоші роботи в умовах поширення коронавірусу.
Прийшов зранку на роботу, включив «компа» і все: відвідувачів – ніяких, начальство турбує подеколи і зрідка. І так – вже рік. То, можливо, і не зовсім потрібні ті адміністрації, оскільки ніхто туди не ходить, нікого там не приймають. Ну, а щодо тих, кого включають до списків тих, кому «положено» увійти до губернатора Бунечка по статусу «уважаемого лица», то це зовсім нікуди не годиться. Адже завжди було прийнято у середовищі «блатного» люду, що до « хати» начальства і до кабінетів чинуш ходити не можна за жодних обставин. Для цього ж є інші місця, де по статусу може перебувати, як «поважний» злодій, так і звичайний губернатор. Але у нас воно якось все пішло не так.
Сидір Ковпак
