– Пишу, щоб мене почули і надіюсь на розповсюдження цієї історії!
14 травня у мене помер батько. І на слідуючий день моєму рідному брату Роману вже ставало погано. У вівторок, 16 травня, від алкогольної інтоксикації у нього почались приступи епілепсії. Ми викликали швидку і приблизно о 15.00 год були вже в лікарні. Прийшов лікар Пащинський, брату зробили знімок і поклали в реанімацію. Виписали ліки, які я всі придбала. Я залишила свій номер телефону і попередила, що 2 дні не зможу приїжджати, бо мешкаю в Новоград-Волинському. І попросила телефонувати, якщо щось станеться. В четвер, 18 травня, мала приїхати двоюрідна сестра провідати Романа. Але я отримала дзвінок від мами, що Роман вже дома. Він був не при собі, бо ходив по дому і шукав тата, якого вже похоронили. В такому стані він сам добрався від Романова до Червоних Хаток!!! Як ми вже дізнались потім, що його підібрали по дорозі знайомі. А він йшов додому, бо лікарі сказали підписати документи про виписку і йти, бо по нього приїхали родичі! Але це не так!!! Ми були впевнені, що він в лікарні і його лікують!!! Він нічого не писав!
Я подзвонила в лікарню і на цю всю інформацію відреагувала тим, що приїду, щоб побачити розписку. Вони погодились. А от коли я приїхала, всіма методами відмовлялись від того, щоб показувати розписку! Потім говорили, що її утилізували. Далі – говорили, що хто я така і вони взагалі не знають чи я його сестра. Потім, все таки, сказали, що розписка є, але написала її медсестра, бо він сам не міг написати. Але як виявилось, що і підписала теж медсестра!!! Бо ми порівняли його підпис в паспорті і на тому папірці. При цьому дзвонили моїй мамі і просили, щоб вона мене вмовила їхати додому і все це замовчати.
Розмова з лікарем Поліщуком на відео, можна все дослівно почути. Потім нас провели в ординаторську, де були ще інші лікарі. Далі з нами розмовляла Гопчук Світлана. Діалог ні до чого не привів, відео додаю! І ще… Порадили нам не звертатись більше до цієї лікарні. Але, насправді, в мене іншого бажання і не буде! Про яке людське відношення можна говорити? Коли пацієнта, який не при собі, просто викидають з лікарні, а що буде з ним – ВСЕОДНО!!! Бо медсестра вже написала замість нього розписку! Дякувати Богу, що все склалось так. І ми відвезли брата в лікарню міста Житомира.
Хіба ж це лікарня?! Не лічать, а калічать. Це вислів саме про цю лікарню! Прошу розповсюдити, хто може! Дякую!
Скаржиться у мережі Фейсбук Світлана Літвинчук.
1 коментар.
Вся ціна реформам Супрунки в українській медицині ! Повгний пофігізм до хворих та їхніх рідних …