На перший погляд тут є очевидна суперечність. Риба — тварина, у неї є м’язи, а на тарілці ми їмо саме її плоть. Але варто заговорити про піст або відкрити ресторанне меню — і риба раптом опиняється окремо від «м’яса».
То риба — це м’ясо чи ні? Насправді універсальної відповіді немає, тому що слово «м’ясо» в біологічному, кулінарному та релігійному контекстах означає дещо різне.
Справа не в тому, що риба «не тварина»
З погляду будови організму нічого загадкового немає: їстівна частина риби складається, зокрема, з м’язової тканини. Тому твердження «риба взагалі не є м’ясом» як абсолютне правило надто спрощене.
Але в повсякденній мові слово «м’ясо» давно отримало вужче значення. У магазинах і меню ми звикли бачити окремі категорії: м’ясо, птиця, риба, морепродукти. І цей поділ має дуже давню історію.
Чому ж під час посту виникло «м’ясо не можна, а рибу можна»
Особливо добре різницю видно в християнській традиції.
Наприклад, у правилах утримання від м’яса Католицької церкви під м’ясом мають на увазі передусім плоть наземних тварин і птиці. Конференція католицьких єпископів США прямо пояснює, що риба належить до іншої категорії й може вживатися в дні утримання від м’яса.
Звідси й знайома багатьом традиція п’ятничних рибних страв.
Але переносити це правило на всі християнські пости не варто.
У православній традиції все складніше
У православному пості риба не є автоматично «пісним продуктом на кожен день».
За суворими правилами Великого посту виключають не лише м’ясо, молочні продукти та яйця, а й рибу. Водночас на окремі великі свята передбачаються послаблення, коли рибні страви дозволені.
Наприклад, рибу традиційно дозволяють на Благовіщення та Вербну неділю. Правила інших постів також можуть передбачати окремі рибні дні.
Саме тому правильніше казати не «риба не вважається м’ясом, тому її завжди можна у піст», а: церковна традиція розглядає м’ясо і рибу як різні категорії продуктів та встановлює для них різні правила.
До речі, під час цьогорічного Успенського посту ми вже розбирали, у які дні дозволяється риба і як на практиці виглядає пісний раціон.
У юдаїзмі риба теж стоїть окремо
Ще один цікавий приклад — правила кашруту.
Кошерна риба не належить ані до м’ясної, ані до молочної категорії. Вона вважається парве — нейтральною їжею.
При цьому дозволена не будь-яка риба: за традиційними правилами вона повинна мати плавці та відповідну луску.
Саме через такі давні системи харчових правил риба в багатьох культурах століттями сприймалася як окрема категорія, навіть попри її очевидне тваринне походження.
Тож яка відповідь правильна?
Якщо запитання звучить просто: «Чи є риба тваринною їжею?» — безумовно, так.
Якщо ж запитати: «Чи відноситься риба до м’яса за конкретними кулінарними або релігійними правилами?» — відповідь може бути «ні».
Ось чому дві людини можуть сперечатися, чи є риба м’ясом, — і кожна певною мірою матиме рацію. Просто одна говорить про те, що лежить на тарілці з погляду будови тварини, а друга — про категорію їжі, яка формувалася століттями.
Хочете читати більше корисних матеріалів про життя, здоров’я, побут і суспільство?
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
