Киянка Руслана Фадєєнко розповіла Фактам ICTV про пережите за кордоном під час пошуку прихистку в Італії.
З Києва Руслана і її 11-річна донька Кіра виїхали евакуаційним потягом і дісталися до Чопа. Там їх чотири години протримали на переході.
Нарешті ми перетнули кордон. На угорському боці чекали знайомі, які відвезли нас в італійське місто Лонато. Там ми перепочили три дні і рушили далі. До Барбати. Італійська сім’я Марчизо прийняла нас дуже добре.
Їм дали кімнату з окремим виходом, всіляко підтримували.
Аж тут сталося непередбачуване: Руслана і Кіра захворіли на Covid-19. Вочевидь, коли чекали переходу через кордон, коли люди не думали про відстань, маски, вони й підхопили вірус.
Руслана хвилювалася, що хворіють на небезпечну хворобу у домі, де є онкохвора жінка похилого віку, яку саме готували до операції. Та італійці заспокоювали і допомагали: ліками, приносили їжу.
Руслана розповідає, що Барбата – це дуже маленьке містечко, там немає ані мовних курсів, ані роботи, тому Руслана та її чоловік Денис, що залишився в Києві та весь час був на зв’язку з волонтерами, вирішили, що жінці з донькою буде краще переїхати в інше місце.
Через волонтерів знайшовся чоловік, який хотів прийняти до себе українську сім’ю. Він написав, що живе в Монсо, має дружину та маленьку дитину. Приїжджав до Барбати познайомитися. Все було начебто добре.
А коли він перевіз нас до себе у будинок, ми зрозуміли, що перед нами щонайменше брехун. Ніякої дружини не було. Перша ніч в його домі була жахливою, він вимагав інтимної близькості, – згадує Руслана. – Я боялася і за себе, і за доньку. Подзвонила волонтерці. Нас пообіцяли забрати.
Чоловік заспокоївся, бо боявся відповідальності перед законом.
Руслану перевезли до місця, де біженці чекали на розселення.
І ось в Мілані знайшлася одна аристократка, що виявила готовність надати кімнату в центрі міста. Здавалося б, все владнається.
Та виявилося, що так вона хотіла отримати домогосподарку.
Пошуки житла продовжувалися.
І тут з’явився Джованні. Він щиро співчував українським родинам, всіляко намагався допомогти. Теж шукав житло, бавився з дітьми.
Кіру він почав вчити грати у волейбол. Та через деякий час донька поскаржилася, що він приставучий, торкається її руками, може навіть поцілувати у щоку, – розповіла Руслана. – Я тоді була зайнята виживанням, пошуками житла і списала це на італійський темперамент.
Та інші мами теж помітили, що Джованні не тільки торкається дітей, але й фотографує їх без дозволу батьків, що заборонено законом.
Коли на Джованні поскаржилися, виявилося, що він – серійний педофіл.
Вже двічі він був засуджений за розпусту щодо дітей та розповсюдження дитячої порнографії.
У справу включилася поліція.
Та це ще не всі пригоди киянки.
Далі іще одна італійська сім’я виявила бажання прихистити Руслану з Кірою.
Волонтери знайшли житло в Мілані.
Але вже через кілька тижнів жінка почала ревнувати свого чоловіка до Руслани, а той ще й підігрівав її злість. Тобто виявилося, щоб пограти на почуттях своєї дружини, чоловік вирішив оселити в них удома українку.
Тож довелося з’їхати і від цих людей.
Завдяки волонтерам зараз у киян все владналося: є житло, Руслана вчить мову, Кіра завершила навчальний рік у школі.
Руслана і її чоловік Денис звертаються до всіх українців, що виїхали за кордон: будьте пильними, не соромтеся просити документи у волонтерів. Приватні чи державні волонтери повинні їх показати. Самі ж нікому свої документи не віддавайте, крім поліції.
Пильнуйте за дітьми.