Існує дуже багато міфів та стереотипів про татуювання. Основний міф стосується психологічного аспекту тату. 
Тату – це мистецтво, самовираження чи захворювання та чи варто з ним боротися.Розглянути це питання нам допоможе магістр психології, арт – терапевт, практичний психолог міського культурно – спортивного центру Житомирської міської ради Буніс Алла.
На Вашу думку, чому дедалі більше людей починають робити татуювання?
– Скоріш за все, що це популярно та модно, а для когось це просто миттєвості життя, або просто каприз, тому що так роблять усі…,а комусь просто подобається, а для інших – це спосіб спілкування зі світом. А ще існують татуювання «за показаннями», тобто медичні тату (коли потрібно приховати шрам або сліди від опіків…) Мотивів, чому саме люди обирають татуювання на тілі не злічити. Все індивідуально.
– Який вплив має татуювання на психічний стан молоді?
– Всі дії, які ми виконуємо мають вплив на нашу психіку. Молодь завжди переживає важкі часи – пошуку себе, реалізації себе та самовизначення у соціумі. І татуювання розглядається, як символ, як проекція того, що відбувається на внутрішньому плані. Винесені назовні для усвідомлення, ці символи знижують внутрішню емоційну напругу, можуть сприйматися як засоби власного захисту і сприяти усвідомленню власної ідентичності. Варто зазначити, що татуювання було завжди елементом причетності до певного емоційного стану, групи або субкультури.
– Татуювання роблять виключно ті, у яких є певні психологічні проблеми?
– Скоріше за все – ні, тому що є люди, яким просто це подобається. Щоб позбутися певних комплексів можуть зробити татуювання. Такі люди дуже вразливі, відчувають свою незахищеність, вразливість. На своєму тілі вони хочуть бачити лютих звірів і богів, цим створюють захисний бар’єр. Зробивши малюнок на тілі – захищають свою душу. Наприклад: «Я почав робити тату саме тому,що я закомплексована людина. Коротше, щоб здаватися крутіше самому собі! Ну, а потім з часом у мене інші мотивації з’явилися, і взагалі від моїх проблем це допомагає».
– Татуювання – це засіб самовираження чи психотерапія?
– Скоріш за все, це спосіб самовираження. Тому що, малюнком на тілі – ми щось хочемо сказати чи передати світові. І це посилання є важливим, в першу чергу для того, хто хоче це зробити.
– Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що людина, яка отримує фізичний біль при нанесенні татуювання досить часто заглушає свій душевний біль?
– Скоріше не погоджусь, тому що це не той рівень болю.
– Існує думка, що татуювання може викликати залежність, як з нею боротися?
– Всім відомий факт про те, що зробивши одне тату, обов’язково захочеться зробити друге. Так, татуювання може викликати залежність. Це залежить від психологічних особливостей людини. Йде мова про гостру потребу людини в адреналіні та гострих відчуттях. Саме ці відчуття отримує людина під час процесу набивання татуювання. ЇЇ ще називають «синьою хворобою». Це про психологічну залежність людини від малюнків по тілі, постійне бажання набивати ще більше тату на тілі і це призводить до того, що більший відсоток тіла людини вкритий татуюванням.
Боротися з нею не потрібно, а потрібно лікуватися, тому що кожна залежність – це хвороба!
- Чи можна за допомогою психології проаналізувати малюнок на тілі та дізнатися про людину як особистість?
- Так, можна. Малюнки в психології мають велике значення, адже кожен малюнок створюється з певно метою та вкладається певний смисл. Малюнок розповість і про характер людини, і про його цінності у житті. Аналізуються кольори, розміри, лінії, розташування, об’єкти.
- Які Ви можете виділити плюси та мінуси мистецтва нанесення малюнків в психологічному аспекті?
- Все індивідуально. Основна помилка в тому, що емоційний наш стан з часом змінюється і вибраний малюнок не завжди буде актуальним для нас. Плюс в тому, щоб замаскувати дефект на тілі або відвернути від нього увагу (шрам, родимку,бородавку), тому що відчувається дискомфорт і ми не можемо повноцінно себе презентувати.
Різниця між людиною, що представляє масову відомість і людиною, яка є представником самостійного шляху розвитку, полягає в тому, що кожна дія індивідуаліста піддається критичному розбору і аналізу. (Артюхіна Н.В.)
- Що Ви можете порадити підростаючому поколінню, яке хоче зробити татуювання?
- Приймайте себе такими, якими Ви є зараз. Любіть та поважайте своє тіло. Якщо хочете удосконалити себе – удосконалюйте вміння, вчіться чомусь новому, розбирайтеся у собі, пізнавайте себе, вчіться конструктивно виражати свої емоції – можливостей роботи над собою є дуже багато. Задайте собі запитання: Чи потрібно це робити мені? Що буде, коли я зроблю? Що буде, коли я не зроблю?Що буде через 3, 5, 10 років, як я з тату або без нього? Зверніться за порадою до батьків або дорослих, яким ви довіряєте, впевнена допоможуть. Адже, потрібно звертатися до спеціаліста та дотримуватися норм безпеки.
Звісно, ми дорослі, поважатимемо ваш вибір, адже ви маєте право на свою точку зору, свої емоції! Бажаю вам внутрішньої сили та впевненості на шляху до дорослого життя!
– Щиро вдячні за відповіді і допомозі розібратися в одному з найактуальніших питань серед молоді як «татуювання». Зичимо наснаги, успіху і процвітання у сфері Вашої діяльності.
Рудзік Анна-Марія Вікторівна
