Повний місяць за вікнами хати,
Прокидаюсь – і лячно мені.
Темні тіні на білій стіні,
Придивляюсь: сестра моя й мати!

А навколо срібляста пітьма,
І в старому саду біля ганку
Хтось потріскує гіллям до ранку,
Вранці вийду – нікого нема.

Тільки світиться росами сад
І шепоче, мов хоче сказати,
Що ніколи сестра ані мати –
Аніхто не вернеться назад.