4 листопада 2026 року в Римі на 94-му році життя помер італійський кінорежисер Тінто Брасс, чиє ім’я десятиліттями пов’язували з найвідвертішими стрічками європейського кіно. Про його смерть повідомили дружина Катеріна Варці та діти Боніфачо і Беатріче. За інформацією агентства ANSA, режисер помер близько 10:30 ранку. Родина планувала провести прощання у вузькому колі.
Для одних Брасс був майстром еротичного кінематографа, який не боявся порушувати суспільні табу. Інші критикували його за надмірну відвертість і провокації. Сам режисер неодноразово захищав право митця показувати на екрані те, про що зазвичай воліли мовчати.
За його кар’єрою стоять не лише еротичні сцени, а й конфлікти з продюсерами, заборони, судові справи та суперечки про свободу творчості. Згадуємо сім фільмів, які найбільше вплинули на його скандальну репутацію.
Сім фільмів Тінто Брасса, які викликали суперечки
1. «Калігула» (Caligola, 1979)
Найгучніший скандал у кар’єрі режисера пов’язаний з історичною драмою про римського імператора Калігулу. У стрічці знялися відомі актори Малкольм Макдавелл, Гелен Міррен і Пітер О’Тул.
Після завершення зйомок Брасс посварився з продюсером Бобом Гуччоне. Режисера усунули від остаточного монтажу, а до фільму додали відверті сцени, зняті без його участі. Брасс відмовився визнавати випущену версію своєю роботою.
«Калігула» став предметом цензурних суперечок у різних країнах. У Великій Британії стрічку спочатку вилучила митниця, а для дозволеного прокату довелося вирізати частину матеріалу. Згодом історія фільму отримала продовження — у 2024 році представили нову змонтовану версію.
2. «Ключ» (La chiave, 1983)
Фільм зі Стефанією Сандреллі розповідає про подружжя, чиї стосунки змінюються через ревнощі, приховані бажання та особисті щоденники. Події розгортаються у Венеції.
Відвертість картини викликала суперечки серед критиків та консервативної публіки. Водночас «Ключ» став одним із найвідоміших фільмів Брасса й закріпив за ним репутацію режисера, який зробив еротику головною темою своєї творчості.
3. «Паприка» (Paprika, 1991)
Головну роль у цій стрічці виконала Дебора Капріольо. Дія відбувається в Італії 1957 року, коли в країні ще працювали легальні публічні будинки. Уже наступного року їх закрили відповідно до закону Мерлін.
Героїня потрапляє у світ проституції, поступово знайомлячись із його правилами, жорстокістю та суперечностями. Фільм викликав неоднозначну реакцію через відверті сцени та спосіб зображення цього середовища. Одні бачили в ньому критику суспільного лицемірства, інші — романтизацію проституції.
4. «Усі жінки так роблять» (Così fan tutte, 1992)
Центральну роль у фільмі зіграла Клаудія Колль. Її героїня — заміжня жінка, яка шукає нових вражень поза звичними подружніми стосунками.
На початку 1990-х така відверта розповідь про жіночу сексуальність залишалася незвичною для широкої аудиторії. Картина викликала суперечливі оцінки й стала однією з найвідоміших робіт акторки.
5. «Пустунка» (Monella, 1998)
Головна героїня Лола, яку зіграла Анна Амміраті, живе в Італії 1950-х років і не бажає підкорятися традиційним уявленням про поведінку дівчини до заміжжя.
Стрічка порушувала питання особистої свободи, сексуальних бажань і суспільної моралі. В Італії її випустили з віковим обмеженням 18 років. Фільм продовжив характерну для Брасса тему протистояння індивідуальних бажань і суворих моральних правил.
6. «Почуття ’45» (Senso ’45, 2002)
Цього разу режисер переніс історію пристрасті в останні місяці Другої світової війни. Головні ролі виконали Анна Гальєна та Габріель Гарко.
У центрі сюжету — заміжня італійка, яка переживає небезпечний роман із німецьким офіцером на тлі занепаду фашистського режиму. Поєднання еротики, війни та нацизму спричинило гостру критику.
Картину заборонили для перегляду особам до 18 років. Сам Брасс публічно обурювався таким рішенням, порівнюючи ставлення цензорів до свого фільму з оцінками інших відомих стрічок.
7. «Зроби це!» (Fallo!, 2003)
Фільм складається із шести окремих історій про стосунки, бажання та інтимне життя різних пар. Брасс знову свідомо звернувся до тем, які залишалися незручними для частини публіки.
Під час презентації картини режисер заявив, що італійське державне телебачення RAI обмежувало її висвітлення. Він стверджував, що телевізійним журналістам не дозволили відвідати попередній показ фільму.
Брасс вважав такі обмеження проявом цензури й відкрито сперечався з тими, хто прагнув встановити чітку межу між еротичним мистецтвом і порнографією.
Тінто Брасс був не лише режисером еротичних фільмів
Майбутній кінорежисер народився 26 березня 1933 року в Мілані, але виріс у Венеції. Він вивчав право, працював у Франції та співпрацював із відомими кінематографістами, зокрема Роберто Росселліні.
На початку творчого шляху Брасс захоплювався авангардом, експериментував із монтажем, політичними сюжетами та незвичними візуальними прийомами. Його ранні фільми помітно відрізнялися від еротичних картин, які пізніше принесли йому світову популярність.
У вересні 2026 року Венеційський кінофестиваль вшанував режисера спеціальним показом відреставрованого фільму «Із серцем у горлі» (Col cuore in gola, 1967). Цей експериментальний трилер відновили у форматі 4K за підтримки Netflix.
Показ відбувся 1 вересня, за два місяці до смерті Брасса. Сам режисер не зміг приїхати через стан здоров’я, однак його звернення зачитала дружина Катеріна Варці.
Історія Тінто Брасса залишилася суперечливою. Одні глядачі запам’ятали його передусім завдяки відвертим фільмам, інші цінували ранні експерименти та небажання підкорятися цензурі. Венеційський кінофестиваль нагадав про ту частину його творчості, яка довгі роки залишалася в тіні гучних скандалів.
Важливі новини та історії пам’яті — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
