Світ архітектури зазнав непоправної втрати — на 97-му році життя помер Френк Гері, один із найвпливовіших архітекторів сучасності. Майже все своє життя він доводив: архітектура — не застигла музика, а рух і політ, емоція, що втілена у матеріалі.
У його руках метал ніби танув, скло здіймалося хвилями, а фасади вигиналися так, ніби рухалися. Справжнім проривом став 1997 рік, коли відкрився Музей Гуггенгайма в Більбао — будівля, що спричинила «ефект Більбао» і змінила уявлення міст про те, якою може бути сучасна ікона архітектури.
Після Більбао світ почав мріяти про власного Гері:
Лос-Анджелес отримав хвилясті форми Disney Concert Hall,
Париж — легкі «вітрила» Фонду Louis Vuitton,
Прага — свій «танець» у динамічних лініях.
Гері нерідко називали його незручним. Йому закидали надмірність і нарцисизм форми, стверджували, що він будує «заради картинки». Та за цією зовнішньою свободою стояв суворий порядок: точні інженерні розрахунки, одне з найраніших застосувань 3D-моделювання в архітектурі та майже ювелірний контроль над кожною лінією.
Він здавався бунтарем, але працював як годинникар.
Френк Гері дав світу право бути «кривим» — вільним, недосконалим, живим. Сам термін «деконструктивізм» він не любив, воліючи, щоб його будівлі називали не стилем, а переживанням.
Він повернув архітектурі емоцію.
