Під Ізюмом обірвалося життя воїна з Житомирщини з позивним «Президент»

З 26 березня 2026 року він вважався зниклим безвісти. Рідні сподівалися на диво, але згодом надійшла страшна звістка: 25-річний Віктор Ткачук з Оліївської громади загинув від осколкового поранення під час виконання бойового завдання.

Від заводу до снайперської гвинтівки

Віктор народився 5 лютого 2001 року в селі Піщанка. Юнак вивчився на будівельника у Житомирському агротехнічному коледжі, відслужив строкову службу у Старокостянтинові та повернувся до мирного життя. У грудні 2021 року він влаштувався на завод «Кромберг енд Шуберт Україна» в рідній громаді.

Через рік після початку повномасштабного вторгнення Віктор прийняв рішення йти до війська. Він став до лав 38-ї окремої бригади морської піхоти, де отримав позивний «Президент» і посаду снайпера. Згодом юнак перекваліфікувався на оператора БПЛА, а у жовтні 2025 року перевівся до Третьої окремої штурмової бригади.

Його бойовий шлях розтягнувся на сотні кілометрів найгарячіших точок: Донеччина, Херсонщина, Покровський напрямок, і зрештою — Слобожанщина.

Шеврони, прапори та любов до життя

Поза війною Віктор був звичайним хлопцем, який любив комп’ютерні ігри, читав книги та активно відпочивав з друзями. Він мріяв подорожувати, тому постійно фотографував усе навколо на згадку. За час служби зібрав велику колекцію прапорів на військову тематику та шевронів.

Знайомі згадують його як реаліста — людину, яка говорила все прямо, без прикрас, але завжди залишалася з усмішкою.

“Він – товариський, за час служби разом ні разу не бачив, щоб у нього конфлікт був з кимось взагалі. Завжди сумлінно виконував поставлені задачі… Хотів жити. Любив жити. Вмів жити”

Останній бій Віктор прийняв у районі населеного пункту Новосергіївка Ізюмського району на Харківщині.

У полеглого 25-річного воїна залишилися батьки та сестра, які тепер чекають, коли тіло повернуть додому для останнього прощання.