Нобелівську премію отримав, а гроші радянській державі не віддав. Фізик Петро Капиця залишив свою частину нагороди у шведському банку. Згодом за ці кошти він купив квартири чотирьом онукам. Про цю сімейну історію розповів його син Сергій. А родовід ученого веде й до Житомирщини — тут народився його дід, відомий картограф Ієронім Стебницький.
17 жовтня 1978 року Шведська королівська академія наук оголосила про присудження Нобелівської премії з фізики. Одну половину нагороди отримав 84-річний Петро Капиця за дослідження низьких температур. Другу розділили американці Арно Пензіас і Роберт Вільсон, які відкрили реліктове випромінювання — слабкий сигнал, що залишився від раннього Всесвіту.
Уже 18 жовтня про трьох лауреатів писали газети. Та для родини Капиці найдивовижніша частина історії почалася пізніше, у Стокгольмі.
«А що мені тепер робити з грошима?»
Про поїздку батька на вручення премії Сергій Капиця розповів в інтерв’ю Дмитрові Гордону. На церемонії у Швеції він був разом із дружиною Тетяною.
За його спогадами, батько поклав свою частину Нобелівської премії на рахунок у шведському банку. Синові запам’яталася розмова в автомобілі, коли вони їхали Стокгольмом.
Петро Леонідович уголос замислився, куди витратити преміальні гроші. Тоді невістка Тетяна запропонувала подбати про онуків і придбати їм квартири.
У родині було четверо онуків: троє дітей Сергія та одна дитина його брата Андрія. Капиця скористався порадою невістки.
За словами Сергія, завдяки Нобелівській премії всі четверо отримали власне житло в Москві. Він пригадував, що у ті роки квартири коштували значно дешевше, ніж згодом. У придбаному житлі виросли й правнуки фізика.
Як Капиця залишив Нобелівську премію собі
Сергій Капиця пояснював, що його батькові підказали послатися на старе розпорядження Леніна, за яким певні міжнародні премії не обкладалися податками. Син згадував цю історію з обережністю, але стверджував, що після такого посилання від батька не вимагали передати гроші державі.
Нобелівська нагорода стала особливою подією і для самого вченого. До того він десятиліттями працював у радянській науковій системі, пережив примусове повернення з Англії та конфлікт із керівництвом СРСР.
А його наукові відкриття були зроблені задовго до присудження премії.
Сталін не дозволив йому повернутися до Кембриджа
Петро Капиця народився 1894 року в Кронштадті. У 1921 році він виїхав до Англії й почав працювати в Кембриджі під керівництвом фізика Ернеста Резерфорда.
Там він провів 13 років, створював складне лабораторне обладнання та досліджував сильні магнітні поля й наднизькі температури.
У 1934 році Капиця приїхав до Радянського Союзу, як робив це й раніше. Однак цього разу влада заборонила йому повернутися до Англії.
За спогадами сина, рішення залишити вченого в СРСР ухвалили на найвищому політичному рівні. Для продовження його досліджень у Москві створили Інститут фізичних проблем. Частину обладнання придбали у Великій Британії.
Саме в Москві Капиця продовжив експерименти з рідким гелієм. Він установив, що за температур, близьких до абсолютного нуля, гелій набуває незвичайних властивостей і може текти майже без тертя.
Це явище називають надплинністю. Роботи Капиці допомогли фізикам краще зрозуміти поведінку речовини за надзвичайно низьких температур.
Згодом учений відмовився працювати над радянською атомною бомбою та вступив у конфлікт із Лаврентієм Берією. Його усунули від керівництва інститутом, а дослідження певний час довелося проводити у домашній лабораторії.
Дід Нобелівського лауреата народився на Житомирщині
У родині Капиці було кілька поколінь науковців. Його батько Леонід походив із Волині, а материнська гілка роду пов’язана із дворянами Стебницькими.
Дід фізика по матері — Ієронім Іванович Стебницький — народився 1832 року в селі Волянщина, що нині належить до Житомирщини.
За даними «Енциклопедії історії України», його батько управляв маєтком поміщиці Катерини Сорочинської, доньки полководця Михайла Кутузова.
Ієронім навчався в Житомирській гімназії, а пізніше став відомим військовим геодезистом і картографом. Він очолював військово-топографічну службу, працював над картами Кавказу, Малої Азії та Персії, був членом-кореспондентом Петербурзької академії наук.
Так через материнську родину Нобелівський лауреат Петро Капиця пов’язаний із Житомирщиною.
До речі, «Субота Онлайн» раніше розповідала про іншого Нобелівського лауреата, пов’язаного з регіоном, — хіміка Герберта Чарлза Брауна, який народився в Житомирі.
Що означає прізвище Капиця українською
Є в українській мові й слово «капиця». У «Словнику української мови» так називають міцний ремінь, який з’єднує дві частини ціпа — старовинного знаряддя для молотьби зерна.
Цей ремінь також називали свіркою або рипицею. Назва збереглася в українських словниках і народній лексиці. Прізвище Капиця теж трапляється на українських землях.
Нобелівську промову присвятив іншій темі
У грудні 1978 року Петро Капиця приїхав до Стокгольма на вручення премії. На той час він давно перейшов від досліджень низьких температур до інших наукових завдань.
Тому й свою Нобелівську лекцію 8 грудня присвятив плазмі та керованій термоядерній реакції. Виступ мав назву «Плазма і керована термоядерна реакція».
Саме відкриття надплинності гелію зробило Капицю Нобелівським лауреатом. А преміальні гроші, як згодом розповів його син Сергій, допомогли забезпечити житлом чотирьох онуків ученого.
Хочете більше цікавих новин і корисних матеріалів?
Підписуйтеся на «Субота Онлайн» у Telegram або Facebook.
