Угорська лікарка-гінеколог Гізелла Перл вирішила робити у концтаборі аборти і навіть умертвляти малюків, щоб врятувати їхніх матерів від крематорію та знущань.
ДАЛА ОБІТНИЦЮ: В АУШВІЦІ НЕ БУДЕ ЖОДНОЇ ВАГІТНОЇ
3 квітня 1944 року Перл була ув’язненою жіночого табору Аушвіц-Біркенау, де заправляв відомий своїми страшними дослідами над в’язнями «лікар» Йозеф Менгеле на прізвисько Ангел смерті. Він призначив Перл одним із п’яти медиків лікарні, що діяла у концтаборі, і, зважаючи на її фах гінеколога, наказав особисто повідомляти йому про кожну виявлену вагітну жінку. Менгеле сказав, що їх відправлятимуть до спеціального табору, де вони будуть отримувати додатковий пайок хліба і навіть молоко.
Але Перл незабаром дізналася правду. Одного разу на плацу біля крематорію вона побачила групу вагітних жінок, солдати били їх палками і цькували собаками. А коли жінки впали на землю, їх живими кинули у крематорій! Так гітлерівська машина прагнула «знищити біологічну основу єврейства»: матерів і майбутніх матерів. А Йозеф Менгеле ще й використовував вагітних для своїх експериментів.
Перл не могла отямитися від побаченого… «Але поступово жах перетворився на жагу боротьби, яка дала мені новий стимул до життя», – згадувала вона. Лікарка дала обітницю: в Аушвіці більше не буде жодної вагітної жінки. Відтоді Гізелла Перл ховала кожну жінку при надії, яку їй вдавалося виявити і, якщо було потрібно, переривала вагітність або приймала пологи, а потім – умертвляла немовля. «Ніхто ніколи не зрозуміє, що я пережила, вбиваючи цих дітей, – пише вона. – Але якби я цього не зробила, і мати, й малюк померли б жорстокою смертю».
Вона проводила аборти вночі при світлі свічки, яку тримала 17-річна дочка однієї з медсестер табору. Іноді їй доводилося це робити у темних кутках бараків на брудній підлозі і голими руками.
Медична етика давно стверджує, що коли вагітність загрожую життю матері, лікар повинен надати пріоритет жінці, а не дитині. Медики адаптували цей принцип до концтаборів. «Ми, лікарі-в’язні, тихо виконували це правило, – писала Люсі Адельсбергер, яка також робила аборти в Аушвіці. – Дитина мала померти, щоб врятувати життя матері».
…А вдень Перл допомагала Менгеле в його дослідженнях. Він наказав їй прийняти пологи у жінки, що народжувала в Аушвіці першу пару близнюків, які були призначені для його жахливих експериментів. Він змусив її дістати восьмитижневий плід вагітної жінки і помістити його у скляну банку, щоб відіслати до Берліна. «Він міг робити з нами все, що завгодно: бити, копати черевиками або просто відправити у крематорій», – писала Перл, яка залишалась рядовою ув’язненою з номером 25404 і діяла з великим ризиком для власного життя.
…15 квітня 1945 року лікарка Гізелла Перл прийняла пологи у польки на ім’я Маруся. Стогін породіллі на останньому етапі пологів змішався з криками британських солдат, які звільняли табір. Це означало, що це немовля не помре, як інші, а буде жити, як і його мама.
ДО КІНЦЯ ЖИТТЯ ВИМОЛЮВАЛА В БОГА КОЖНЕ МАЛЯ
Звільнення ледь не закінчилось трагедією для самої Перл. Вона дізналась, що її чоловіка забили до смерті в концтаборі незадовго до визволення, а сина відправили у крематорій. Жінка вирішила покінчити з життям, випивши отрути. На щастя, вона вижила. Але після цього покинула медицину і стала їздити світом, щоб розповідати про те, свідком чого була.
Поворотним моментом у її житті стала випадкова зустріч із тодішньою першою леді США Елеонорою Рузвельт. Дружина президента запросила Перл на обід і закликала її повернутися до медичної практики. «Я не хочу бути лікарем. Я хочу бути свідком», – заявила вона.
Утім, їй вдалося здійснити обидві місії. 1948 року Гізелла Перл видала мемуари, в яких першою розповіла світу про жахи вагітності і народження дітей, через які проходили жінки-в’язні. Вона також написала до військового відомства США, запропонувавши себе свідком у будь-якій справі Менгеле (суду над ним так ніколи і не відбулося, він ховався у Південній Америці до самої смерті у 1979 році, коли втопився).
Згодом президент Гаррі Трумен надав Перл постійне громадянство США, і вона повернулась до медичної практики. Спочатку в Америці, а потім в Ізраїлі вона допомагала матерям виношувати дітей, написала кілька наукових праць про лікування безпліддя і сприяла появі на світ тисяч немовлят. І щоразу, коли заходила до пологової кімнати, промовляла просту молитву: «Боже, прошу у Тебе життя, живу дитину».
У 1978 році в Перл стався дуже радісний поворот у долі – вона дізналася, що її донька пережила війну завдяки родині, яка сховала дівчинку! Вона приїхала в Ізраїль до дочки та онука Гіора Іцака Ярдені. Там також знайшла свою сестру Розу, яка прибула до Ізраїлю вчитися у 1938 році.
Онук Ярдені, якому зараз 70 літ, пам’ятає, як жінки на вулиці падали на коліна перед його бабусею і називали її лікаркою Гізі, – так її кликали у таборах. «Вони боготворили її», – каже чоловік.
В Ізраїлі Перл продовжувала працювати акушеркою. Вона приймала пологи до самої смерті у 1988-му, тоді їй виповнився 81 рік.
