16 забутих українських слів, яких обʼєднує те, що всі вони невідмінювані: прислівники, прийменники, сполучники, частки, вигуки, вставні слова.
Навряд чи вийде їх воскресити, але нагадати ці лексеми — добра справа, вважає вона, додаючи, що це може полегшити розуміння деяких місць у літературних творах.
Ачéй (частка) — може.
Ачей се гіркеє страждання Нащадкам нашим скоротить дорогу До ясної й певної мети! (Леся Українка)
Бігмé (частка) — чесне слово.
То він, бігме, він винен, най сам скаже: хто кого перший раз зачепив? (Ю. Федькович)
Гéйби (частка) — ніби, наче, немов.
Отак у мого Антона було: я забудуся під куделею, аж гульк — гейби нема чоловіка в хаті. А він у кутику над цеберкою. (Г. Хоткевич)
Далебí (вставне слово) — правду кажучи.
Ти, Ведмедю, далебі всі ті свої дурні сльози сьогодні викупив з процентами! (У. Самчук)
Допíру (прислівник) — щойно.
Вони обертаються на однім місці, немов дракони на череві, зарівнюючи й землю там, де допіру їхала валка з пораненими юнаками. (І. Багряний)
Достóту (прислівник) — точнісінько.
Вона дивилась на жовте й підсиняне батьківське лице… і злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде її чоловік. (І. Нечуй-Левицький)
Зáким (сполучник) — поки.
Не довго я стояла, забарилася, Заким вода очистилася… (П. Чубинський)
Зелó (прислівник) — дуже.
Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв. (І. Ле)
Либóнь (прислівник) — нібито, мабуть.
Всі почали чекати того суду, який мав бути либонь восени, як казав адвокат. (М. Коцюбинський)
Опрíч (прийменник) — окрім.
А наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко-важко плаче; І ніхто того не чує, Не знає й не бачить, Опріч Марка маленького. (Т. Шевченко)
Прéцíнь (сполучник / прислівник у знач. вставн. слова) — адже, все-таки, а втім.
Ти ж знаєш прецінь, що вони тепер недобрі. (О. Кобилянська)
Присійбó (вигук) — справді, насправді.
Охоче дав би вам щось на чай, так, присійбо, не маю. (В. Шевчук)
Прóбі (вигук) — «Рятуйте!».
«О Боже! Хилиться! Рятуйте! Пробі!» (П. Куліш)
Си́річ (сполучник) — тобто.
— Ти собі як хочеш, а я піду шукати прекрасну незнайомку, сиріч мельниківну. (М. Стельмах)
Сливé (прислівник) — майже.
Останнє листя падало з дерев сливе без шелесту. (Леся Українка)
Чень (частка) — може, може-таки.
То чень в новім, великім людськім храмі Хтось добрим словом і мене згадає (І. Франко)
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн