Сьогодні, 21 березня, Леонід Харченко міг би приймати вітання з 48-річчям, збирати родину за святковим столом та будувати плани на весну. Але війна внесла свої корективи, і тепер ця дата стала днем тихих спогадів для всього села Горинь, де народився та знайшов вічний спокій український захисник.
Леонід Борисович боронив нашу землю у лавах 30-ї окремої механізованої бригади. Його шлях — це історія чоловіка, який не шукав виправдань, а просто пішов виконувати свій обов’язок перед країною. Саме на таких людях, спокійних та впевнених, тримався і тримається наш захист на найважчих ділянках сходу.
Малинська громада береже пам’ять про своїх синів. Поруч із ім’ям Леоніда в літописі місцевої скорботи стоять імена побратимів. Нещодавно громада прощалася з іншими захисниками: 22-річним оператором БПЛА Кирилом Василенком та 40-річним Сергієм Шкірою, який поліг на Донеччині.
Субота Онлайн зауважує, що посмертне звання Почесного громадянина міста Малина — це не просто офіційна нагорода, а свідчення того, що подвиг Леоніда Харченка став частиною історії всього регіону.
Героїзм, закарбований у пам’яті
За мужність та вірність присязі Леоніда вшанували на найвищому місцевому рівні. Він повернувся додому, в рідне село Горинь, назавжди. Його життя обірвалося під час виконання бойових завдань, проте воно продовжується у назвах почесних списків та в серцях тих, хто знав його ще хлопчаком на сільських вулицях.
Сьогодні на його могилі знову будуть свіжі квіти. Друзі та рідні згадуватимуть Леоніда як людину слова, яка понад усе цінувала чесність. Тепер йому назавжди сорок вісім — вік мудрості, який він присвятив боротьбі за майбутнє кожного з нас.
Малинщина пам’ятає своїх захисників.
Хочете знати більше про те, чим живе область та світ? Отримуйте оперативні сповіщення у нашому Telegram або читайте нас у Facebook. Тільки найважливіше та найцікавіше!
