Радіон Олександрович народився 08 квітня 2005 року у багатодітній сім’ї та був середнім сином у родині. Доля хлопця була непростою — певний час він проживав в інтернаті, згодом виховувався у прийомній сім’ї в селі Кодня Житомирського району.
У 2020 році його опікуном стала Войтюк Тетяна Олександрівна, яка й виховувала Радіона до повноліття.
Після закінчення 9 класів Народицького ліцею (в той час гімназії) він вступив до Овруцького професійного ліцею, однак навчання не завершив, адже у жовтні 2023 року за покликом серця підписав контракт із Збройними Силами України.
Під час служби Радіон проходив військову підготовку за кордоном, брав участь у бойових діях у Донецькій, Запорізькій та Харківській областях. Неодноразово отримував поранення та проходив лікування у медичних закладах, але щоразу повертався до виконання військового обов’язку.
24 лютого 2026 року в населеному пункті Охотниче Дніпропетровської області внаслідок ворожого безпілотного авіаційного удару він отримав тяжкі поранення. Попри всі зусилля лікарів, 07 березня 2026 року Радіон помер у міській клінічній лікарні міста Дніпро.
Присутні вшанують пам’ять Героя хвилиною мовчання.
Понахиду за полеглим Захисником провів Протоієрей Володимир УПЦ Іоанно-богословської церкви.
Після завершення мітингу траурна процесія прослідувала до Ставецького кладовища, де і було поховано Героя.
Світла пам’ять про Радіона назавжди залишиться у серцях жителів громади.
Вічна слава і шана Захиснику України.
