27 січня весь світ згадував жертв Голокосту. Цей день нагадує нам про одну з найбільших трагедій людства — масове винищення євреїв під час Другої світової війни. Трагедія, що торкнулась і Кам’яного Броду Житомирської області, залишила глибокий слід в історії цього селища.
Про це пише Яніна Баргилевич:
“Вікіпедія підкаже, що голокост – це систематичне винищення євреїв на українських територіях, окупованих нацистською Німеччиною в 1941-44роках.
Це жахіття відбувалося і в Кам’яному Броді, але такі події розгорталися не взимку, а ще з кінця літа 1941.
Завдяки двом журналістам- кам’янобрідцям М.О. Бондаренку і В. Й. Словачевському, нині спочившим у Бозі, історичні факти дійшли до нас.
Ось частина спогадів з нотаток Валентина Йосиповича про перші дні окупації фашистами:
” …Йшла евакуація заводського майна та людей, особливо із числа євреїв. Не вистачало автомашин. Але далеко не всі прорвались на Київ. Більшість з Курного повертались. За Новоград-Волинський уже точились бої, а з боку Житомира надходили повідомлення, що всі дороги перекриті.
Що творилося тоді в селищі, ми сьогодні мали б різні спогади, як і точки зору. Проте відомий дописувач до газет М.О.Бондаренко записував на клаптиках паперу і мав довкола хати багато схованок. І лише по війні зібрав свій щоденник Михайло Онуфрійович і став записувати у записник. Ось він і дійшов до наших днів, де все детально описано не по днях, а навіть по годинах. І читати ті записи навіть через п’ять десятиліть без хвилюваннь не можна. Записи свідчать про розстріли. А їх було надто багато для такого селища,як тоді був Кам’яний Брід. Стає відомо, що в селищі швидко було утворено загін поліцаїв. А вже 1серпня прислужники нової влади почали забирати майно з хат залишених єврейських сімей. 3го серпня влаштовується перший облік усіх євреїв. 4го серпня- скликаються збори все тих же євреїв, на яких “відбирають” членів партії і комсомолу, а затим відправляють в Довбиш і розстрілюють. 14серпня в селище прибуло 15 німецьких солдат, які при допомозі поліцаїв обійшли всі єврейські хати, до того ж їх мешканці мусили бути біля хати. Кого заставали в хаті, той одержував стусана приклАдом. 18серпня в селище прибуло до батальону німців. Почали зганяти лише чоловіків-євреїв. Їх було зібрано понад 200 чоловік і відразу повели до кар’єрів. Того ж дня їх всіх розстріляли. Згадують, що тих кулеметних черг в селищі не могли витримувати. Хто міг, йшов до лісу, щоб не чути того всього,що творилось.
Багато хто з євреїв, навіть чоловіків, які поховались, не витримували і кінчали життя самогубством. За багатьма полювали поліцаї, які знали кожного в лице. Проте найстрашніший в селищі виявився день 23серпня. “23 серпня,- читаємо в записнику робкора,- всіх єврейських жінок і дівчат поліцаї зігнали в школу на збори. З часом усіх вивели і погнали на кар’єри. Всіх, понад 130 жінок і дівчат та багато дітей було розстріляно. 24серпня привели знову невелику групу жінок і дівчат. В цей день селище полонила звістка. На кар’єрах, де тривали розстріли, одна з дівчат фашистському кулеметнику каменем розбила голову і кинулася сама в кар’єр”. Згідно з записів М.О. Бондаренка, масові розстріли припинилися в селищі лише другого жовтня. Проте поодинокі розстріли тривали чи не кожного дня. В числі жертв потрапляли громадяни єврейської національності, радянські бійці і офіцери, яких виявляла поліція. В селищі точилася справжня вакханалія, полювання на людей. Впійманих і приречених гонили по вулицях, розстрілювали на узліссях і прямо в центрі селища. Йшло полювання за дітьми, які переховувалися в сусідів, знайомих. Їх просто заганяли в ями і розстрілювали, нерідко з пораненими ті ями загортали.
Через десятиліття важко збагнути, чому все те творилося, чому планувала беззахисність! І з сотень були поодинокі випадки, коли окремим сім’ям із числа православних і католиків все ж вдалося врятувати життя окремим євреям. Про два з них майже всі подробиці відомо автору цих рядків.
У перші дні війни сталася одна трагедія недалеко від Кам’яного Броду біля так званого Туровцьового багна. Там між кремезних дубів було розстріляно протягом одного дня аж чотири грузовики, переповнені дітьми, жінками, чоловіками із числа євреїв, привезеними із Рогачева.
Наскільки ми були матеріально і духовно готові до війни теж переконливо свідчать трагедії тих перших днів, які були характерні ось таким селищам, як Кам’яний Брід. Дуже прикро, бо багато що з усього, пов’язаного з війною, вже забувається. А ветерани, які усе зробили, щоб розгромити ворога, мають лише один день на рік- 9травня. Чи ж так воно повинно бути?
В. Словачевський.”
