Гарячі новини

Малинська портретистка почала створювати ляльок із сухоцвіту та писати казки

Окрім фотореалістичних портретів, Ірина Дорошенко тепер ще й створює містичні роботи із сухих квітів та гілок верби

Талановита людина – талановита у всьому. Цей вислів точно про 38-річну малинку Ірину Дорошенко. Останніми роками вона прославилася неймовірними портретами, які важко відрізнити від справжнього фото. І це при тому, що жінка абсолютна самоучка та жодного разу не брала уроки у професійних художників. А нещодавно – з приходом нової війни – вона почала реалізовуватися у ще одні творчій ніші: плете ляльки з гілок та сухоцвітів.

Її роботи нагадують ляльки-мотанки – тільки от замість тканини Ірина використовує сухі квіти та гілля верби. Втім і на цьому її таланти не мають краю: вона також спробувала себе у написанні казок і каже, що не плануєте зупинятися.

У день нашої розмови жінка якраз відправляла свої роботи за кордон. Зізнається: навіть не очікувала, що за такий короткий час її феями (саме так називає свої роботи авторка) зацікавляться у Європі…

— Ірино, розкажіть, будь ласка, як почали займатися плетінням ляльок?

— Якщо хтось пояснює свій світ фізикою чи хімією, то я пояснюю чудесами. Якось так цікавіше жити… Бережу своє дитинство у душі. І чомусь саме цієї весни, цього літа я дуже багато згадувала про своє дитинство. Може, тому мене понесло у таку «дитячу» творчість.

Хоч, можливо, все почалося ще раніше. Рік тому у мене промайнула ідея написати чи то легенду, чи то казку про квіти. А вже цього року, коли працювала у своїй клумбі, мені знову нагадалися забуті плани. Сіла на порозі будинку і написала маленьку казочку «Феї Кармек». І десь в цей час почала плести квіткових фей із кермеку. Так воно все й поєдналося.

– Чому саме так виглядають ваші ляльки?

– Може, прозвучить дивно, але я не знаю. Крутила у руці букетик і поступово вимальовувався образ.

– Що ви використовуєте для робіт?

– Переважно використовує сухоцвіт, але взагалі можна і з колосків творити. Цмин збирала цьогоріч. Пробувала також плести трав’яних фей. На зиму деякі заготовки зробила сама, деякі матеріали доведеться купувати.

– Ви рахували, скільки таких ляльок вже створили?

– Близько ста, мабуть. Але встигла їх реалізовувати навіть під час благодійного ярмарку. Одну таку оцінюю у 100 грн, в залежності від складності. Купують для букетів, або ж просто комусь сподобається.

– У кожній феї проглядаються якісь наші автентичні мотиви. Ви такими їх задумуєте? Зараз часто майстрині намагаються додати у роботи патріотичних нот.

– Думаю, кожного українця зараз болить за нашу землю. Цей біль займає думки, а думки своєю чергою впливають на роботи, на творчість. Не можу сказати, що я зумисне задумую їх патріотичними. Ні. Я просто даю волю рукам і воно саме несеться.

 

– Подекуди ваші феї нагадують ляльки-мотанки…

– Може, й так. Мені здається, що час війни змусив нас трохи переосмислити нашу культуру і вийняти її з глибокої скрині. Я, наприклад, принципово не вимальовую обличчя своїм лялькам – мені здається, так вони виглядають містичніше.

Також пробувала плести скульптури із верби. Перша з’явилася ще навесні, коли я приволокла додому вербову гілку. Лялька вийшла метр у висоту. Назвала її «Берегинею» і поставила собі у садочку. Коли було ще тепло, любила пити каву просто неба і дивитися на неї. Інколи навіть сама собі дивуюся, як таке створюють і чому саме так воно виглядає. Починаєш навіть вірити у якусь магічність, у музу. Але моя муза, схоже, прийшла до мене з далекої давнини (сміється, – ред.)

– Ірино, а ви малюєте зараз?

– По правді, малюю мало. Замовлень рівно стільки, скільки я можу взяти на місяць. Чомусь стало нудно сидіти по багато годин на одному місці, а портрети вимагають терпеливості.

Тому, чесно кажучи, дуже радію, що мій творчий шлях так стрімголов розвернувся у нові напрямки. Я нарешті почала створювати щось від себе, щось своє. І це виявилося дуже цікаво. Мені вже не треба когось копіювати, як це було з портретами.

– А в скільки зараз оцінюєте свої портрети?

 

– Від 1000 грн за роботу. Раніше оцінювала у 500, але через те, що не маю величезного бажання себе присвячувати цій справі, поставила вищу ціну. Хоч знаю, що майстри беруть ще дорожче. Але моїми замовниками в основному є малинці, зараз непрості часи, тому хай поки що буде так.

– Ви там вище згадували, що написали першу казку. А наступні плануєте?

– Так! Сподіваюся, що невдовзі випущу ще одну казочку про колоски. Це буде історія про наші українські поля, які залишилися у врожаях. Думаю, вона зачепить не тільки дітей.

Казку про фей розповсюдила серед знайомих, а цю вже викладу у вільний доступ. Якщо назбирається кілька — мрію про цілу збірку.

Також дуже вже мені сподобалося творити із гілок верби. Тому планую продовжувати. А там, хто зна: можливо, і на цілу виставку назбирається.

– Про майстер-класи не задумувалися? Думаю, охочих точно б назбиралося!

– Думала. Але хотілося б, щоб це був не просто урок малювання, а урок мистецтва – разом із плетінням ляльок, створенням скульптур із вербових гілок тощо. Мабуть, ще треба відкласти це і дозбирати ідей.

– До слова, ви свою нову сторінку із феями у фейсбуці назвали «Ярина». Чому?

– Це теж тягнеться із далекого дитинства. Я свого дідуся не пам’ятаю – він помер, коли мені був всього рік, але з розповідей мами він називав мене саме Яринкою і дуже ніжно люляв у колисці. Тому я тут довго не роздумувала і взяла це за назву для нового непряму моєї творчості.

– Сподіваюся, наступна наша розмова вже буде тоді, коли творитиме саме під брендом «Ярина».

– Дякую! Я теж щиро вірю, що так і буде!

Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО

Джерело: infomalin.biz

Схожі матеріали

Залишити коментар Facebook