Українська залізниця робить масштабний і безкомпромісний крок у напрямку повної інтеграції з європейським транспортним простором. Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому стратегічний євроінтеграційний законопроєкт №14174 «Про безпеку та інтероперабельність залізничного транспорту України». Цей документ є критично важливою частиною так званого списку «Качки-Кос» — переліку пріоритетних реформ, щодо прискорення яких єврокомісарка з питань розширення Марта Кос офіційно зверталася до спікера українського парламенту наприкінці березня поточного року.
Парламентарі продемонстрували залізобетонну консолідацію навколо вимог європейських партнерів: під час голосування на табло висвітилося 254 голоси «за». Ухвалення цього закону не просто наближає нас до стандартів ЄС, а й виступає обов’язковим технічним індикатором для виконання умов програми Ukraine Facility та залучення багатомільярдних траншів фінансової допомоги, зокрема кредитів Світового банку на підтримку державного бюджету, сукупна вартість яких для держави перевищує 3,5 мільярда доларів США.
Що таке інтероперабельність залізниці простою мовою
Складний технічний термін «інтероперабельність» насправді означає створення умов, за яких залізничні системи різних країн можуть працювати як єдиний злагоджений механізм без жодних інфраструктурних, юридичних чи технічних бар’єрів. Говорячи простою мовою, закон закладає фундамент для того, щоб українські поїзди, колії, системи безпеки, управління рухом та технічні регламенти стали повністю сумісними з європейськими. Це дозволить у майбутньому мінімізувати бюрократію на кордонах, спростити перечіпку вагонів або зміну локомотивів та зробити залізничні рейси до Європи максимально швидкими, комфортними та безперешкодними.
Новий закон докорінно змінює правила гри всередині залізничного сектору:
- Запроваджується європейська модель управління безпекою та суворе технічне регулювання;
- Впроваджується прозора система оцінювання ризиків, що мінімізує аварійність на коліях;
- Оновлюються підходи до регулярного обслуговування вагонів та локомотивів із чітким визначенням відповідальності операторів за їхній реальний технічний стан.
Розуміючи масштабність реформи, розробники передбачили залізобетонний перехідний період тривалістю три роки з моменту офіційного опублікування закону. Цей час необхідний для того, щоб вітчизняна залізнична галузь, логістичні компанії та оператори інфраструктури змогли безболісно адаптуватися до нових європейських регламентів сертифікації та отримання дозвільних документів. Журналісти видання Субота Онлайн наголошують, що реформа також чітко розмежовує функції утримання колій та безпосереднього здійснення перевезень, що є обов’язковою передумовою для майбутнього відкриття вільного ринку залізничних послуг після завершення воєнного стану.
