Колись Олександр Мороз керував Верховною Радою, боровся за президентське крісло, оприлюднював записи з кабінету Леоніда Кучми та домовлявся про коаліції, від яких залежала влада в країні. Тепер 82-річний політик називає себе просто пенсіонером — але з публічного життя остаточно не зник.
У своєму великому інтерв’ю «Главкому» Мороз розповів, що займається літературою, багато читає та щодня публікує у Facebook «записки під час війни». За його словами, ці тексти згодом можуть стати частинами нових книжок.
Публічних повідомлень про виїзд колишнього спікера з України немає. У лютому 2025 року він особисто виступав перед студентами Національного університету біоресурсів і природокористування України у Києві, розповідав про політичну історію держави та радив молоді власні книжки «До булави треба голови» і «Безсоння».
Восени того ж року Мороз дав ще одне велике інтерв’ю, в якому оцінював події 1990-х і 2000-х, говорив про війну та знову пояснював свої найбільш суперечливі політичні рішення.
У 2019 році залишився у бюлетені, хоча відмовився від участі
Олександр Мороз чотири рази повноцінно брав участь у президентських перегонах — у 1994, 1999, 2004 та 2010 роках. У перших двох кампаніях він посідав третє місце, але до другого туру не потрапляв.
У 2019 році політика знову зареєстрували кандидатом у президенти. Однак 27 березня, за кілька днів до голосування, Мороз оголосив, що відкликає свою кандидатуру.
Зробити це офіційно він уже не міг, оскільки передбачений законом строк завершився раніше. Тому прізвище Мороза залишилося у бюлетені. За даними Центральної виборчої комісії, за нього проголосували 13 139 виборців — 0,06% тих, хто взяв участь у голосуванні.
Двічі очолював Верховну Раду
Мороз народився 29 лютого 1944 року в селі Буда на Київщині. За освітою він інженер-механік, а до парламенту вперше потрапив ще 1990 року.
Головою Верховної Ради він був у 1994–1998 та 2006–2007 роках. Саме під час першої каденції Мороза парламент у ніч проти 28 червня 1996 року ухвалив Конституцію України.
Одним із найвідоміших епізодів його кар’єри стало оприлюднення в листопаді 2000 року записів майора Миколи Мельниченка. Мороз заявив, що вони можуть свідчити про причетність оточення президента Леоніда Кучми до зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Так розпочався «касетний скандал», а згодом — протестний рух «Україна без Кучми».
Рішення, яке коштувало політичного майбутнього
У 2006 році Соціалістична партія Мороза після тривалих переговорів створила більшість із Партією регіонів Віктора Януковича та комуністами Петра Симоненка. Мороз удруге отримав посаду голови парламенту.
Частина колишніх союзників назвала це політичною зрадою. Уже наступного року Соцпартія не подолала прохідний бар’єр і вперше не потрапила до Верховної Ради. Через багато років Мороз продовжував захищати своє рішення, заявляючи, що альтернативну коаліцію з Януковичем усе одно могли створити інші політики.
У 2006 році він також зустрічався у Москві з Володимиром Путіним і говорив про необхідність розвивати та зміцнювати відносини України з Росією. У тодішніх заголовках це подавали як обіцянку «міцної дружби».
Зустріч із Лукашенком за десять днів до вторгнення
14 лютого 2022 року, коли Росія вже зосередила війська біля українських кордонів, Мороз приїхав до Мінська і зустрівся з Олександром Лукашенком.
Під час розмови Лукашенко заявляв, що лише він із Путіним вирішуватиме, коли російські військові залишать територію Білорусі. Через десять днів Росія розпочала повномасштабне вторгнення, зокрема використовуючи білоруську територію для наступу на Україну.
Згодом Мороз пояснював, що їздив вивчати білоруський досвід у сільському господарстві. За його версією, Лукашенко запевняв, що великої війни не буде, хоча вже тоді було помітно, наскільки білоруський правитель залежав від Путіна.
Пенсія, допомога дітей і література
У 2024 році Мороз розповів, що отримує приблизно 21 тисячу гривень пенсії. Він визнавав, що це значно більше, ніж виплати більшості українських пенсіонерів, але стверджував, що без допомоги дітей йому було б складно зводити кінці з кінцями.
За словами колишнього спікера, значну частину коштів він витрачав на ліки та бензин. Ця заява викликала бурхливу реакцію, оскільки багато українських пенсіонерів отримували в кілька разів менше.
Після відходу від активної політики Мороз дедалі більше зосереджується на літературі. Його поетичні збірки виходили великими накладами, а 2018 року політик був серед номінантів на відзнаку «Золотий письменник України».
Тепер Олександр Мороз не обіймає державних посад і не бере активної участі у виборчих кампаніях. Проте повністю на пенсію в звичному розумінні він не пішов: пише, коментує політику, виступає перед студентами й продовжує сперечатися з оцінками рішень, які колись змінили його власну кар’єру.
Історії відомих українців і важливі події країни — поруч із вами.
Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook.
