Кого водій маршрутки не має права змушувати платити: перелік пільговиків

Водій маршрутки не може на власний розсуд вирішувати, скільки пільговиків везти та кому з них дозволити безкоштовний проїзд. Якщо автобус працює на регулярному маршруті загального користування, а пасажир має встановлене законом право і необхідні документи, перевізник не повинен вимагати від нього повну вартість квитка.

Правило поширюється і на приватних перевізників. Їхні суперечки з міською владою або іншим замовником перевезень щодо компенсації не скасовують законної пільги пасажира.

Водночас слово «маршрутка» може означати міський, приміський або міжміський автобус. Для різних категорій пасажирів обсяг пільги відрізняється: право на безкоштовну поїздку містом не завжди поширюється на рейс до іншого населеного пункту.

Які категорії мають право на безкоштовний проїзд

Єдиного переліку в Законі «Про автомобільний транспорт» немає. Право кожної категорії встановлене окремим законом або постановою уряду. До основних пільговиків належать:

• пенсіонери за віком — у міському пасажирському транспорті загального користування, крім таксі, та на приміських автобусних маршрутах;
• учасники бойових дій і прирівняні до них особи — у міському транспорті, автобусах у сільській місцевості, а також на приміських і міжміських автобусних маршрутах;
• особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи; право також поширюється на одного супровідника особи з інвалідністю внаслідок війни I групи;
• члени сімей загиблих або померлих Захисників і Захисниць України — за наявності відповідного посвідчення та в межах транспортних пільг, установлених законом;
• особи з інвалідністю I та II груп, діти з інвалідністю, а також один супровідник особи з інвалідністю I групи або дитини з інвалідністю — у міському пасажирському транспорті, крім таксі;
• військовослужбовці строкової військової служби — у транспорті загального користування міського, приміського та міжміського сполучення, крім таксі;
• батьки військовослужбовців, які загинули, померли або зникли безвісти під час проходження служби, — у межах, визначених спеціальним законом;
• ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, пожежної охорони та інших служб, перелічених у профільному законі;
• реабілітовані особи, які отримали інвалідність унаслідок репресій;
• постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 1, та учасники ліквідації аварії категорії 2;
• діти, яким установлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою;
• діти з багатодітних сімей — у міському транспорті, автобусах загального користування в сільській місцевості, а також у приміських і міжміських автобусах;
• поліцейські та працівники СБУ — під час виконання службових обов’язків і за наявності службового посвідчення.

Місцева влада може запроваджувати додаткові пільги коштом бюджету громади. Тому в окремих містах право на безкоштовний або частково оплачуваний проїзд можуть мати й інші категорії.

Окреме правило діє для малолітніх пасажирів: дорослий може безкоштовно перевозити із собою одну дитину віком до шести років, якщо вона не займає окремого місця для сидіння. Це не соціальна пільга, а загальне право пасажира.

Чому тип маршруту має значення

Найширші транспортні пільги мають, зокрема, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та діти з багатодітних сімей. Їхнє право поширюється не лише на міський транспорт, а й на визначені законом приміські та міжміські автобусні маршрути.

Для осіб з інвалідністю I та II груп загальна державна норма гарантує безкоштовний проїзд саме в міському пасажирському транспорті. На внутрішніх автомобільних маршрутах для осіб з інвалідністю передбачена 50-відсоткова знижка з 1 жовтня до 15 травня, але це не тотожне цілорічному безкоштовному проїзду в міжміській маршрутці.

Пенсіонери за віком можуть безкоштовно користуватися міським транспортом загального користування та приміськими автобусами. Звичайна пенсійна пільга не поширюється автоматично на міжміські рейси.

У населеному пункті, де працює автоматизована система обліку оплати проїзду, самого посвідчення може бути недостатньо. Закон передбачає також використання безкоштовно виданого електронного квитка та його реєстрацію у валідаторі.

Чи законне обмеження «два пільговики на маршрутку»

Ні, сам водій або перевізник не може запровадити таку квоту. У чинній із 19 квітня 2026 року редакції Закону України «Про автомобільний транспорт» заборона безпідставно відмовляти у пільговому перевезенні міститься у статті 35. Посилання на статтю 37, яке часто трапляється у старих роз’ясненнях, після законодавчих змін уже не відповідає чинній нумерації.

Законною причиною відмови може бути відсутність документа або обов’язкового електронного квитка, непоширення конкретної пільги на відповідний вид маршруту чи заповнення автобуса до граничної пасажиромісткості. Однак фраза «пільгові місця закінчилися» сама по собі не є належною підставою.

Що робити, якщо водій вимагає оплату

1. Спокійно покажіть оригінал пільгового посвідчення та, якщо необхідно, зареєструйте транспортну картку.
2. Запишіть номер маршруту, реєстраційний номер автобуса, дату, час і місце відмови.
3. За можливості сфотографуйте інформацію про перевізника, розміщену в салоні, та збережіть контакти свідків.
4. Подайте письмову скаргу перевізнику й організатору маршруту. Для міського автобуса це зазвичай виконавчий орган міської ради, для приміського або міжміського — відповідний орган, який замовляє перевезення.
5. Про безпідставну відмову також можна повідомити територіальний орган Укртрансбезпеки.

У скарзі варто просити провести перевірку, притягнути винних до відповідальності та письмово повідомити про результат розгляду.

Отримати юридичну консультацію або допомогу зі складанням звернення можна в державній системі безоплатної правничої допомоги за номером 0 800 213 103. Дзвінки в Україні безкоштовні, телефонна лінія працює у будні з 8:00 до 18:00.