Ледь не від 24 лютого, коли Росія розв’язала проти України широкомасштабну війну, почали ширитися чутки про смертельну хворобу Путіна.
Мовляв, йому вже не довго залишилося, тому він може і ядерну бомбу скинути, все одно помирати. А коло своїх довірених осіб Путін скоротив ледь не до кількох наближених людей.
Найбільше рясніють цими статтями британські медіа. Спочатку Путіну приписували рак підшлункової, потім крові, а десь між цим і хворобу Паркінсона. Дехто взагалі вважає, що нам показують не Путіна, а двійника, бо справжній давно помер. А Росією насправді править кримінально-чекістський режим, який остаточно сформувався на початку 2000-х із приходом Путіна до влади.
Точно якийсь рак
Якщо вбити в Google “Путін рак”, ви одразу ж побачите купу новин як мінімум про кілька видів тяжких захворювань кремлівського “фюрера” на додачу до деменції, проблем з координацією, ледь не сліпоти та тремору кінцівок.
Урожайною на новини про смерть Путіна стала неділя, 29 травня. Про тяжку форму раку спочатку написав британський таблоїд Daily Mirror із посиланням на джерело у ФСБ. Мовляв жити йому залишилося щонайбільше два-три роки. Щоправда трохи пізніше того ж дня ще один британський таблоїд Daily Star із посиланням на джерела у МІ-6 повідомив, що справжній Путін вже помер, а світу демонструють двійника.
Кількома днями раніше ексдепутат російської Держдуми Ілля Пономарьов, який вже давно живе в Україні, теж повідомив, що цікавився цим питанням, радився з медиками, і всі так чи інакше погоджуються: Путін дійсно може хворіти на рак та отримувати гормональне лікування, що однозначно позначається на його психічному стані та набряклості обличчя.
Приводом слугували одкровення американського режисера Олівера Стоуна, який кілька років тому зняв фільм про Путіна і був дуже до нього набдижений. Він підтвердив, що кремлівський тиран дійсно хворів на рак, проте, можливо, вже і вилікувався. Але на час пандемії Covid, через маніакальні побоювання за своє здоров’я, ізолювався навіть від найближчого оточення.
Довжелезні столи, які ми бачили на світлинах, лише шматочок айсберга. Подейкували навіть, що російських посадовців, які хотіли зустрітися з Путіним особисто, змушували здавати кал. Тому західна преса схиляється до думки, що саме через ізольованість від зовнішнього світу “дах” Путіна взагалі поїхав, тому він переоцінив можливості російської армії у війні проти України.
Паралельно із цим колишній британський розвідник Крістофер Стіл із МІ-6 заявив, що хвороба Путіна і стала однією з причин широкомасштабного наступу на Україну. А колишній голова МІ-6 Річард Дірлав додав, що вже ймовірно 2023 року Путін більше не буде президентом Росії.
Битва конспірологій
У тому ж інтерв’ю Річард Дірлав припустив, що одного дня Путіну можуть просто “порекомендувати” поїхати підлікуватися до санаторію, щоб вже ніколи не повернутися назад, а на кремлівському троні посяде секретар Ради нацбезпеки Микола Патрушев.
До речі саме його називають найбільш наближеною наразі то Путіна людиною, поруч із російським мільярдером і другом Геннадієм Тимченком, бізнес-партнером якого вважають бабусю Аліни Кабаєвої. Напевно саме тому Велика Британія запровадила проти неї санкції, як власне і проти самої Кабаєвої.
Швейцарські ЗМІ називають її фавориткою Путіна. Пишуть, що Аліна Кабаєва народила від нього мінімум двох синів. Інші стверджують, що у них взагалі четверо спільних дітей, і всі вони переховуються у Швейцарії. А от США так і не наважилися запровадити проти неї санкції. Хоч поважні американські видання і писали, що Білий дім всерйоз розглядав таку можливість, все ж робити такий крок не стали, побоюючись, що це ще більше розізлить Путіна.
Проте, куди вже більше? Звісно, американські ЗМІ не так люблять конспірологію, як британські. Наприклад свіжа стаття в Politico на повному серйозі радить Білому дому замінити літаки “судного дня” на більш сучасні, бо наявним вже по 50 років. Гарна рекомендація американській Адміністрації, яка постійно повторює, що не хоче бути втягнутою у війну з Росією.
Втім The Week, аналізуючи інформацію про можливі хвороби Путіна, робить висновок: все це не більше, ніж конспірологічні теорії. Зрештою, про смерть Сталіна свого часу теж не одразу повідомили, та й не встигло його тіло охолонути, як у Москві вже повним ходом ділили владу.
Зрештою, якщо прослідкувати, з якою періодичністю з’являються чутки про смертельні хвороби Путіна, можна побачити певну закономірність. Видання Insider пише, що ще 2014 року, тобто одразу після окупації Криму та початку війни на Донбасі, на Заході почали шукати причини такої поведінки кремлівського диктатора, дійшовши до однієї з версій – психічного або смертельного захворювання Путіна.
Наприклад всесвітньо відомий автор книжки “Велика шахівниця”, радник президента США Картера з нацбезпеки Збігнєв Бжезинський у квітні 2014 року заявив, що Путін демонструє нарцисично-мегаломаніячні звички, присутні у Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні. А у лютому 2015 року газета USA Today опублікувала репортаж на основі висновків Міноборони США, що Путін можливо демонструє деякі симптоми синдрому Аспергера – аутичного розладу, що впливає на його рішення.
От і зараз, коли Путін пішов на повномасштабну війну проти України, західна преса знову зарясніла конспірологією про психічні розлади та смертельні хвороби Путіна. Минулого тижня дехто навіть писав, що йому зробили хірургічну операцію. А потім, щоб приховати сліди, прислали до нього Лукашенка, щоб той протягом нібито важливих 5-годинних перемовин у Сочі підтверджував працездатність Путіна.
Навіть начальник ГУР Міноборони України Кирило Буданов заявив, що за їхньою інформацією у Путіна дійсно рак. Навіть якщо це правда, перевірити ми це ніяк не можемо. Хоча всі ми не вічні, і Путін теж. До того ж, він вже далеко не молодий.
Зрештою, можна скільки завгодно говорити, що Путін скоро помре, чекаючи цього дня, навіть якщо це правда. Проте наївно думати, що десятки років пропагандистського сміття про псевдо-імперію, яким накачували росіян, розсіються в одну мить. Адже вони можуть обрати собі ще гіршого ніж Путін лідера.
Ще наприкінці березня Джо Байден сказав, що Путін більше не може залишатися при владі в Росії. А міністр оборони США Ллойд Остін додав: Росію треба послабити до такої міри, щоб вона більше ніколи не почала війну. Перефразовуючи, це слід розуміти так: лише військова поразка на полі бою змусить не лише кремлівських кривавих керманичів, а й російське суспільство усвідомити, що вони не просто зазнали стратегічної поразки, а й десятиліттями будуть каятися за скоєне.
А Заходу треба нарешті зрозуміти, що лише рішуча підтримка України та тиск на Росію, а не загравання з російськими олігархами, начебто наближеними до Путіна, сподіваючись на палацовий переворот, зможуть реально призвести до повалення режиму Путіна, послаблення Росії та зміни там політичної системи.
Бо поки західні еліти спіймалися на російську пропаганду і всерйоз розмірковують над питанням, чому Україна таки може виграти, у статті для The Atlantic відома журналістка Енн Еплбаум дуже слушно зазначила: схоже, що російська економіка під західними санкціями страждає менше, ніж українська; до того ж, незважаючи не громадську думку, Кремлю байдуже, скільки у кривавій війні проти України загине російських солдатів.
