Він втратив око у розвідці. Дев’ятнадцятирічний фронтовик повернувся з війни із десятками осколків у голові, але категорично відмовився переносити біль на полотно. Народний художник України Микола Максименко залишив українцям лише світло.
Його знаменита картина “Блакитний березень” 1983 року яскраво демонструє цей феномен. Музей українського живопису знову нагадав суспільству про цей шедевр. Майстер ніколи не уникав життєвої правди, тому щоразу виходив з мольбертом просто неба і писав виключно з натури.
Субота Онлайн зауважує, що життєствердний стиль митця народився з глибокої травми. У 1943 році важке поранення залило його зір кров’ю. Саме тому живописець роками уникав відкритого червоного кольору на своїх полотнах, обираючи натомість прозорі блакитні та теплі жовті відтінки.
Максимівські натюрморти та обіцянка жити
“Коли його, дев’ятнадцятирічного учасника Другої світової війни, важко поранили у 1943 році, він залишився без ока та з безліччю осколків у голові. Дивом вижив і дав собі слово — ніколи не малювати війну, смерть і кров”, — згадує вдова митця Валентина Забродська. Жінка каже, що чоловік свідомо писав лише живе та красиве. Сьогодні Житомирський краєзнавчий музей зберігає найбільшу колекцію цих картин. Художник особисто подарував закладу понад два десятки своїх полотен. Крім того, його картини зберігаються ще у понад 30 музеях України та в приватних колекціях багатьох країн світу (Японія, Франція, Італія тощо).
Митець створив абсолютно нове явище. Мистецтвознавці офіційно ввели в науковий обіг термін “максимівські натюрморти”, який точно описує його підхід. Лауреат Шевченківської премії геніально поєднав два жанри: він виносив квіти на вулицю і писав їх прямо на тлі живого поліського пейзажу. Майстер пішов із життя у вересні 2016 року в Житомирі.
Світло його полотен назавжди перемогло темряву війни.
Хочете знати більше про те, чим живе область та світ? Отримуйте оперативні сповіщення у нашому Telegram або читайте нас у Facebook. Тільки найважливіше та найцікавіше!
