Війна забирає найкращих… Вона вбиває на передовій, у шпиталях і навіть знаходить воїнів удома. Так сталося і з Дмитром Голяченком — мужнім захисником України, який пройшов фронт, пережив поранення, але його серце не витримало.
Дмитро перебував на реабілітації в рідному Хорошеві після важких травм, отриманих під час служби в Збройних силах. У цей період він ще й доглядав тяжко хворого батька, а згодом змушений був ховати його. Фізичні та душевні рани давалися взнаки, і 25 лютого 2025 року його життя обірвалося через серцеву недостатність.
Життєвий шлях Дмитра
Народився він 1 лютого 1978 року в селищі Володарськ-Волинський (нині Хорошів). З дитинства вирізнявся розумом і допитливістю, любив спорт і добре грав у футбол. Після школи вступив до Івано-Франківської юридичної академії, а після її закінчення повернувся додому працювати в міліцію. Дослужився до звання майора та працював у карному розшуку, розслідуючи складні справи.
Після виходу на пенсію Дмитро пробував себе в різних сферах, працював за кордоном. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, не зміг стояти осторонь. Спочатку допомагав у територіальній обороні, чергував на блокпостах у рідному Хорошеві, а в листопаді 2023 року отримав повістку і вирушив на військову службу.
Після навчань у Польщі він став кулеметником і воював на передовій у Запорізькій області, а з червня 2024 року – на Покровському напрямку. У липні отримав важке поранення під час мінометного обстрілу, переніс численні операції та тривале лікування. Відновлював сили вдома, але війна знайшла його навіть там…
Останнє прощання
26 лютого рідні, друзі, побратими та просто небайдужі люди прийшли провести Дмитра в останню путь. Його згадували як надійного товариша, добру та щиру людину, справжнього патріота.
Сестра загиблого Анна зізнається: «Діма був для мене не просто братом — він був моєю опорою. Якщо він поряд, значить, все буде добре…»
Дмитра згадують і як прекрасного спортсмена. Він грав у місцевих футбольних командах, був командним гравцем не лише на полі, а й у житті. Його колеги по службі кажуть, що він завжди був чесним, справедливим і відданим своїй справі.
Дмитро Голяченко віддав своє життя за Україну. Він пішов, але пам’ять про нього житиме в серцях земляків, побратимів, рідних та друзів.
Вічна пам’ять і слава Герою!
