Камінне Село на Житомирському Поліссі відоме передусім як унікальний природно-історичний комплекс із десятками велетенських валунів. Водночас за цими каменями приховується значно глибший пласт вірувань і легенд, частина з яких сьогодні майже втрачена. Йдеться, зокрема, про так звані Камені Любові, що могли бути елементами давніх святилищ.
За переказами, на святилищах поблизу древнього міста Нора, неподалік сучасного села Городець (майже на межі Поліського заповідника), а також на річці Уборть, існували особливі камені, пов’язані з родючістю, коханням і продовженням роду. Один із них у народі називали Каменем Любові.
Пошук аналогів у світовій історії та археології не дав однозначних відповідей. Цікавими виявилися лише камені з кар’єру Баальбека (сучасний Ліван) — зокрема Забутий камінь та Камінь Безплідної Жінки. За легендою, жінка, яка не могла завагітніти, провела ніч на цьому камені й після цього народила дитину. Звісно, це можна пояснювати випадковістю, емоційним станом або самонавіюванням, однак подібні історії повторюються в різних культурах.
На Поліссі також вірили, що камені — «живі»: вони ростуть, мають силу й можуть «дати життя». Недарма про особливо родючу землю казали: «і дитя вродить». У Камінному Селі є камінь, форма якого нагадує так званий Камінь Вагітної Жінки з Баальбека. Саме він, за аналогією, може бути тим самим Каменем Любові.
Відомо, що раніше до Камінного Села ходили ворожити на кохання. Детальних описів обрядів не збереглося — ймовірно, кожна людина мала власні уявлення та ритуали. Найчастіше зверталися до каменя з «жіночим слідочком». Сьогодні ж дівчата частіше відвідують так звані Камені Закоханих, які раніше називали Сторожовими.
Камінь, зображений на фото, має риси, схожі на Камінь Сідлач у Баальбеку, і не виключено, що на ньому також лежали під час обрядових дій. У будь-якому разі він цілком може претендувати на роль одного з давніх Каменів Любові — мовчазних свідків вірувань, які досі не розкрили всіх своїх таємниць.
