Подія, яка викликає роздуми, розмова, що не залишає байдужими, – наприкінці серпня бердичівські шанувальники історії та культури рідного краю дізнавалися про Великого Українця, видатного вченого, громадського, церковного і культурного діяча – завжди сучасного Івана Огієнка.
Учасники зустрічі слухали пісню «Не питай, чого в мене заплакані очі», яка належить перу Івана Огієнка, а довгий час вважалася народною… І переймалися зворушливістю слів та душевністю мелодії…
Цікаві факти з життя і діяльності Івана Огієнка
Не осягнути неосяжне… Важко охопити поглядом весь творчий спадок цієї непересічної людини, що вражає своєю універсальністю. Життя Івана Огієнка було віддане Богу і Україні. Під час відеорозповіді присутні дізналися деякі цікаві факти з його біографії:
* Іван Іванович Огієнко народився в місті Брусилові, що на Житомирщині, 15 січня 1882 року в незаможній селянській родині. Здобув початкову освіту в народній школі та продовжив навчання у Київській військово-фельдшерській школі. Потім склав екстерном екзамен в Острозькій гімназії. У 1909 році закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира, згодом працював там на кафедрі мови й літератури, створив новий курс «Історія української мови;
* влітку 1918 р. заснував Кам’янець-Подільський державний український університет і став його першим ректором;
* 22 січня 1919 р. взяв участь в організації Акту злуки УНР і ЗУНР, цей день вважається державним святом Соборності України;
* викладав українську мову у Львівській семінарії, був професором церковнослов’янської мови на богословському факультеті Варшавського університету;
* на початку 1919 року призначений міністром освіти Української Народної Республіки, у 1919–1920 рр. Іван Огієнко – міністр віросповідань УНР;
* у жовтні 1940 р. прийняв чернечий постриг у Яблочинському Свято-Онуфріївському монастирі з ім’ям Іларіон, згодом був висвячений на архієпископа, з березня 1944 р. – митрополит Холмський і Підляський;
* у 1947 р. переїхав до Канади. У серпні 1951 року митрополита Іларіона обрали предстоятелем Української Православної церкви в Канаді. У червні 1962 р. здійснилася мрія Митрополита Вінніпеґа і всієї Канади: в Лондоні був виданий повний канонічний переклад українською мовою Біблії – результат 40-річної праці українського вченого;
* в Україні Біблія в перекладі Івана Огієнка вперше була видана багатотисячним тиражем Українським Біблійним Товариством у 1995 році. Ми маємо декілька повних перекладів Біблії українською мовою. Переклад Івана Огієнка вважають одним із найкращих;
* митрополит Іларіон помер 29 березня 1972 після важкої тривалої хвороби. Похований у православній частині цвинтаря Ґлен Іден біля Вінніпеґа;
* відповідно до заповіту весь свій колосальний архів і бібліотеку він передав на зберігання до Колегії Святого Андрія з тим, щоб колекцію переслати на Батьківщину, коли Україна стане вільною та незалежною.
До розмови учасників гурту «Промінь Світла» приєднався відомий письменник, поет і журналіст Валерій Хмелівський. Майстер слова розповів про свою поїздку до високогірного озера Штрбське Плесо, яку подарували йому словацькі друзі: «У словацької поетки Маші Халамової гостював колись Іван Огієнко… Вже потім, детально аналізуючи спогади митрополита, я таки відшукав там і його згадку про перебування в Словаччині…» А паралельно Валерій Хмелівський писав під час подорожі есе «Словацькі дороги Огієнка» та вірш «Штрбське Плесо».
«Я взяв своє серце малими руками й віддано поклав Україні до ніг…» (Іван Огієнко)
Важкий, тернистий шлях пройшов Іван Огієнко. Його життя було віддане утвердженню високих ідеалів духовності, національної самосвідомості, служінню Богу і своєму народу. Його чесне ім’я стало символом української державності та соборності. Радянська влада паплюжила його за наукові тексти з історії української мови, національної культури і церкви, які ламали усталені стереотипи. За жодних обставин Іван Огієнко не змінював свою принципову позицію, самовіддано керувався інтересами української нації, до останніх днів свого життя не припиняв подвижницьку діяльність.
Із кінця 80-х років минулого століття розпочався нелегкий шлях повернення імені, праць і справи Івана Огієнка на Батьківщину. У книгах видатного письменника ми знаходимо відповіді на злободенні для українців питання. Згадуються слова, сказані у 2018 році в інтерв’ю для видання ZAXID.NET доктором філологічних наук, професором, журналістом Миколою Тимошиком: «Ми просто зобов’язані бодай одну сторінку прочитати із Огієнкової книги, особливо зараз – у час війни з Росією та в еру інформаційних маніпуляцій. Адже насамперед Огієнко, будучи одержимий ідеєю українського відродження, повернув нам вкрадену історію. Він пролив світло на правду, яку тисячоліттями перекручував російсько-радянський імперський режим…»
У Брусилівському історичному музеї імені Івана Огієнка зберігається сигнальний примірник першого перекладу Біблії українською мовою з автографом і дарчим написом Івана Огієнка. В колекції закладу також представлені його наукові статті, листи і настанови, написані в різні роки, підручники його авторства, дослідження з питань розвитку української мови тощо.
Іван Огієнко створив 12 заповідей про рідну мову, яких дотримувався все своє життя. Вчитайтеся і вдумайтеся: «Кожний українець мусить добре пам’ятати й дітей своїх того навчати: наймиліша мова в цілому світі – то мова рідна».
«Я робив, що міг, решту дороблять наступники», – ці слова Івана Огієнка звучать як посил нам, його нащадкам. «І наш бій за державність знову продовжується… – зазначає професор Микола Тимошик. – Отож і його, свідомого державника і смиренного богомольця за кращу долю українського народу Івана Огієнка (митрополита Іларіона), бій за державність триває…»
Ріо-Бердичів
