Суботня інформація

Історія Серафимівської церкви у Житомирі

Приймальне відділення Житомирського військового шпиталю — це колишня полкова церква 17-го піхотного Архангелогородського Його Імператорського Високості великого князя Володимира Олександровича полку, дислокованого у місті Житомирі. Командиром цього полку з 1910 до 1914 року був полковник Денікін Антон Іванович. Церква побудована 1910 року за типовим проектом військових храмів архітектора Федора Михайловича Вержбицького коштом 44000 рублів.

       З історії 17-го піхотного Архангелогородського полку: «З 1910 полкова церква. …Знаходиться на околиці м. Житомира, на земельній ділянці місцевого лазарету. Престол в означеній церкві в ім’я Преподобного Серафима Саровського (19 липня). Вміщує церкву до 700 осіб, які моляться. Навколо церкви дерев’яні огорожі. До визначних пам’яток полкової церкви слід віднести:

1) ікону Богоматері (на зріст) з Предвічним Немовлям; придбана в табірному складі дощок 29 квітня 1907;
2) Св. Євангеліє друку 1760; споруджено військовими чинами Ландміліцького Валуйського полку;
3) Св. Антимінс, священнодіяний наказом та в присутності Її Імператорської Величності Государині Катерини Олексіївни Святішим Синодом у 1705 році, січня 25 дня;
4) ікона (мала) – напутнє благословення Государя Імператора Миколи Олександровича у похід проти Японії 1904 року.


За штатом при полковій церкві покладено: один священик».

1914 року церква стала госпітальною і називалася “Покійницька місцевого лазарета церква”, а 1924 року — парафіяльна. 1930 року церкву передали військовому госпіталю для перебудови під клуб, а настоятеля храму протоієрея Олександра Гаврилюка заарештували та відправили на заслання. 1934 року Олександр Гаврилюк повернувся з заслання, 1937 року Трійкою при УНКВС по Житомирській області звинувачений за “заклики до організованих виступів проти закриття церкви” і ув’язнений, де він і помер через два роки. У цій церкві служив і єпископ Аркадій (у світі Аркадій Йосипович Остальський). Його Трійка НКВС засудила до розстрілу. Розстріляний у 1937 році, зарахований до лику святих у 2000 році. Дзвіницю та бані церкви знесли, а будівлю перебудували під приймальне відділення шпиталю. У такій якості будівля існує і тепер (фотографія вгорі зліва, автор – Ганна Голтв’янська).

15 січня 2002 року «У Житомирському базовому військовому госпіталі освячено Домовий храм преподобного Серафима Саровського, … храм замінює собою ранню однойменну церкву, яка була створена на території нинішнього госпіталю. … Зараз у старій церкві розташоване приймальне відділення шпиталю. Під новий храм виділено спеціальну кімнату. У зв’язку з освяченням нового храму в Житомирі видано брошуру “Серафимівська церква”, де викладено історію святині з 1913 по 2002 рр. Священноначалием Житомирської єпархії порушено питання і про відродження старої церкви, але він упирається в проблему перекладу прийому -служба УПЦ від 25.01.2002)”.

       Загалом у Російській імперії за цим типовим проектом було збудовано понад 60 таких церков. У литовському місті Шауляй церква збережена в первісному вигляді. Так виглядала і Серафимівська церква в Житомирі до реконструкції її під Приймальне відділення госпіталю ( фотографія внизу справа, 2006 рік, автор – Rimantas Lazdynas)

Борис Дубман

 

Схожі матеріали