Мені завжди пригадується історія, що трапилася наприкінці Другої світової війни:
12 французів з дивізії СС “Шарлемань”, які знаходилися в госпіталі на лікуванні від поранень, попали в полон.
До них підійшов французький генерал Жак Філіп Леклерк, який командував французькими військовими частинами у складі англо-американських військ.
Взнавши, що полонені есесівці є французами він назвав їх “бошами” і “зрадниками” та спитав: “Як ви, французи, могли носити німецьку форму?”
На що йому відповіли: “Так як, ви генерале, носите американську!”
Їх розстріляли після причастя у місцевого священника, коли вони заспівали “Марсельезу”.
Поховали їх на третій день американські солдати, які порушили наказ генерала Леклерка залишити розстріляних без поховання.
Зараз на їх могилі стоїть пам’ятник з зображенням королівської лілеї та написом “12-ти хоробрим синам Франції”.
Висновок: звинувачувати когось у зраді має право лише той, хто вдягнутий у форму своєї Батьківщини.
Сергій Чаплигін
