Калина звичайна – гіллястий кущ або невелике дерево з родини жимолостевих, яке росте по всій Україні в лісах, чагарниках і біля водойм. Її також вирощують на присадибних ділянках як лікарську та декоративну рослину. У народній медицині використовують кору, плоди й квітки калини.
КОРА КАЛИНИ
Відвари і настої кори калини мають кровоспинну, легку сечогінну, в’яжучу та заспокійливу дію, підвищують тонус м’язів матки, посилюють і подовжують дію снодійних засобів. Їх застосовують при маткових і гемороїдальних кровотечах, особливо у клімактеричний період, запальних процесах жіночих статевих органів. Відвар кори використовують і зовнішньо – для промивань при жіночих захворюваннях.
ПЛОДИ КАЛИНИ
Плоди вживають свіжими, протертими з цукром, у вигляді соку, джему, настою чи відвару при нервовому збудженні, гіпертонії, атеросклерозі, спазмах судин, кашлі, охриплості, задишці, хворобах печінки, жовтяниці та діареї. Настої й соки з плодів мають загально зміцнювальну, потогінну й послаблюючу дію, сприяють очищенню організму. У дерматології сік калини застосовують для догляду за шкірою, ураженою висипами чи екземою.
КВІТКИ КАЛИНИ
Настій квіток використовують при кашлі, застуді, туберкульозі легень, склерозі, захворюваннях шлунка, для полоскань горла при ангінах і промивання ран.
ЗАСТОСУВАННЯ
- Відвар кори: 10 г (1 столова ложка) на 200 мл окропу. Приймати по 1-2 столові ложки 3-4 рази на день після їди. Настій плодів: 10 г (2 столові ложки) на 200 мл окропу, по 1/3 склянки 3-4 рази на день. Настій квіток: 1 чайна ложка на 200 мл окропу, настоювати 10 хвилин, пити по 2 склянки на день. Свіжі розім’яті плоди: по 1 столовій ложці 3-4 рази на день за 30 хвилин до їди при виразці шлунка, колітах, запорах.
- Зовнішньо: відвар (50 г на 1 л окропу) – для спринцювань. Настій квіток – для промивань і полоскань.
