Для людини віруючої важливо не те, як і в чому ховати, а важливим є духовний стан померлого.
Тому не варто замислюватися про те, в чому і хто вас ховатиме. Якщо ви досить подбали про виховання ваших близьких, вони зроблять усе можливе, щоб подбати і про вас, і про місце вашого поховання, і про те, щоб пам’ятати і молитися за вас. Поки Господь дає час, треба подбати про те, як заслужити милість від Бога і увійти до Царства Небесного.
А для цього потрібно жити духовним життям, не нехтувати заповідями Божими, не забувати очищати душу в Таїнстві покаяння, регулярно причащатися Святих Христових Таїн.
У цьому випадку і смерть зможе стати, за словами апостола Павла, придбанням, і добра пам’ять про вас залишиться в серцях нащадків, і тягар похорону, покладений на ваших близьких, не буде для них стомливим обов’язком, який хочеться швидше здійснити і забути.
