Причому, хаотично організований, склеєний із шматочків різних сценаріїв та багатьох виконавців, які не зовсім поєднувалися між собою.
Все почалося із церемонії відкриття флагштоку та підняття Державного Прапора на Майдані Соборному. Нічого нового ніхто не придумував: на майдані Соборному о 9-й ранку 23 серпня 2021 року зібралося біля двохсот житомирян. Якщо чесно і поіменно, то більшість із них були чиновниками Житомирської ОДА чи Житомирської обласної ради. Звісно ж, із чиновниками Житомирської мерії. Депутатів , як із обласної, так і з Житомирської міської рад, було небагато – не більше десятка. Ні тобі громадських активістів, ні активістів – партійців від будь-якої партії, представленої депутатами у складі Житомирських рад. Кинулась в «око» одна деталь: організатори свята змонтували з якогось дива великий екран, вартість монтажу та трансляції якого становить до 12 тисяч гривень за годину. Для чого? Двісті осіб чудово бачили усіх присутніх на церемонії підняття Державного Прапора і без екрана, який дублював «картинку» виступів губернатора Віталія Бунечка, голови облради Володимира Федоренка та мера Житомира Сергія Сухомлина.
Церемонія відкриття приміщення Ратуші, яка відбулася через півтори години після урочистостей біля флагштока, була проведена за швидким і невибагливим сценарієм. Єдине, що трохи «коробило» присутніх – нав ‘язлива «наочність», яка нагадувала, що ратушу ремонтували у процесі виконання проекту «Велике будівництво». Ну, це вже просто непристойно! Ратушу ремонтують вже, як мінімум 15 років. Причому у часи «помаранчевої» влади за реконструкцію цього приміщення взялися «по дорослому», витративши на неї більше дванадцяти мільйонів «тодішніх» гривень. По – друге, приміщення Ратуші відкрили, для присутніх продемонстрували просторі зали майбутнього музейного простору, але коли переселиться до відреставрованого приміщення сам краєзнавчий музей – наразі невідомо. Житомиряни, які бачили всілякого на своєму віку, остерігаючись, кажуть щоб хоча б ще одного ремонту перед вселенням музейних експонатів тут не запровадили б.
Урочистості у музично – драматичному театрі, які відбулися 23 серпня 2021 року, могли нагадувати кращі сценарії минулих років, коли аналогічні свята влаштовувались із поважних нагод. Єдине, що впадає в око, керівники Житомира і Житомирської області загалом погано знають історію тридцятиріччя незалежності у нашій області. Таке враження, що окрім Віталія Мельничука ( його називають першим «демократичним» мером Житомира) Сергій Сухомлин і його «команда», яка була причетна до підготовки святкових церемоній до Дня Незалежності, НІКОГО й НЕ ЗНАЄ. Воно й не дивно, що голова Житомирської обласної адміністрації та Житомирської облради у наших поліських краях – люди нові, а тому легко плутають прізвища та імена людей, яких нагороджували та вшановували у святкові дні. До речі, коло почесних гостей святкових днів у Житомирі було вкрай вузьким та обмеженим. Адже за ТРИДЦЯТЬ років НЕЗАЛЕЖНОСТІ у Житомирі бувало всілякого. Скільки міських голів було у Житомирі, голів Житомирської обласної ради (ціла галерея портретів у холі облради висить), а губернаторів за ці 30 років було аж 13. І жодного (ЖОДНОГО) на свято (чи свята) не запросили. Те ж саме стосується і постатей півтора десятка нардепів, яких Житомирщина за 30 років обирала до парламенту. Нинішні нардепи (Арсеній Пушкаренко, Богдан Кицак) Житомир та житомирян вшанували своєю присутністю (це, безумовно, респект), але ж були за ТРИДЦЯТЬ років не менш шановані і не менш заслужені люди, які працювали на благо своєї малої батьківщини.
Загалом святкові заходи, які проходили упродовж 23 і 24 серпня 2021 року, нагадували (хоча дещо блідо) нещодавно проведений у Житомирі KOROLEV AVIA FEST. Варто визнати – у Житомирі навчилися проводити і облаштовувати всілякі комерційно – розважальні «фести», шоу і т.п. Але ж державне свято і етнографічний «фест» – це далеко не одне й теж. Проте у Житомирі на це зважати не звикли. От і маємо те, що маємо. Розважатись вміємо, а працювати , чи, тим паче, думати – ще не навчились!
Сидір Ковпак
