Суботня інформація

Через активність вояка-ветерана із Житомирщини не допускали до Адміністрації президента, хоча його портрет висів там на стіні

Шлях Воїна: молодший сержант,
стрілець Сергій Будзінський
Головинець Сергій Будзінський – учасник Револіції Гідності. Причому він був на Майдані під час його гарячої стадії – коли там стріляли і проливалася кров. Із Майдану – відразу на війну. У складі легендарної 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Молодший сержант. Кожного дня активно просувалися вперед, проганяючи ворога з рідної землі. Страшно не було. Пострілів не боявся: мисливець у третьому поколінні, вибухи в кам’яних кар’єрах, де працював. Та й строкова служба у Білій Церкві (розвідка) та постійні воєнні збори, коли був у запасі, – дали своє.
Звільнили разом із побратимами багато населених пунктів, зокрема Краматорськ і Слов’янськ.
Каже, що вистачило його на пів року – до 19-го липня дві тисячі чотирнадцятого. Воював проти москалів і сепарів, поки під час штурму Лисичанська не зазнав дуже серйозного поранення. Розповідає, що був буквально нафарширований осколками і трасером (трасуючою кулею), який влучив за 5 міліметрів від серця.
Осколки дістали відразу, а трасера – не так давно, бо почав рухатися в бік серця. Оперували в Києві – у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова. Було задіяно восьмеро іноземних хірургів. Операція, слава Богу, пройшла успішно. Отримав другу групу інвалідності.
Зараз Сергію сорок шість. А тоді був ще молодшим. Оговтавшись після шпиталю, зрозумів, що може передавати свій багатий військовий досвід новобранцям у навчальних центрах чи працювати у військовому комісаріаті. Але зась – у чинному трудовому законодавстві інваліди не мають права бути на такій роботі. Розумів, що так само перекрито дорогу до цієї потрібної для України праці й багатьом його побратимам. Це й спонукало Сергія до громадської діяльності. У боротьбі за справедливість пішов по різних керівних інстанціях. Розумів, що потрібно прийняти поправки до чинного трудового законодавства, щоб ветерани нинішньої війни з росією могли працювати там, де це так потрібно нашому народові, передаючи свій безцінний воєнний досвід іншим. Отримав підтримку одного з центральних телеканалів. В Адміністрацію Президента його вже навіть не пускали, вішаючи на стіну портрет воїна для охоронців.
Десь приблизно тоді дізнався, що наших хлопців у навчальних центрах тренують грузинські військові. Чому? Чому не українські ветерани, якщо наша армія, за одностайною оцінкою закордонних спеціалістів, – одна з найсильніших у Європі? Це так українці підтримують одне одного?
Зневірившись у пошуках правди, вирішив знову йти на фронт. Відмовився від другої групи інвалідності, отримав третю. Але й із третьою до війська його не взяли.
Мій співрозмовник каже, що працевлаштування – одна з головних проблем ветеранів нинішньої війни. Особливо тих, які зазнали поранень. Сергій за спеціальністю технік – технолог із видобування граніту. До війни працював на фрезерному верстаті. Тепер не може цього робити через поранення.
Уже двадцять п’ять років, як одружений. Дружина Людмила працює в галузі каменеобробки.
Продовжує залишатися громадянсько активним. Зокрема переймається питаннями збільшення виплат пораненим – тим, які втратили своє здоров’я під час активної стадії війни з Мордором, адже вони десь утричі менші, ніж виплати нині пораненим бійцям.
Сергій Будзінський є членом громадської організації «Бойове братство ветеранів АТО Черняхівщини». Проте спілкується також і з побратимами з Житомира, Коростеня, Бердичева…
Питаю його про можливість ще потужнішого нападу Путіна на Україну і повномасштабну війну, про яку попереджають розвідки різних країн світу. Каже, що так воно, напевне, й буде. Тож у такому випадку наші перспективи не дуже райдужні. Адже у ворога – величезна армія й потужна техніка, зокрема ракети й суперсучасні великі безпілотники. Один такий безпілотник – носій зброї може змести з обличчя української землі відразу кілька аеродромів.
Що ж нам робити в умовах сьогодення, коли влада кидає в тюрми бойових генералів і кращих військових, звинувачуючи їх у неіснуючих злочинах, у тому числі й кримінальних, як Андрія Антоненка (Ріффа)? Коли цьогоріч не виконано військового держзамовлення і не придбано для армії жодного патрона? І це в умовах війни. Коли Зеленський називає генерала – полковника Збройних сил України Василя Бурбу аферистом і підприємцем, ганьблячи цим усіх наших розвідників – авангард Українського війська?
Сергій Будзінський не втрачає оптимізму і вважає, що вихід є: свій до свого – по своє. Нас ніхто не захистить, крім нас самих. І все складається з маленьких деталей і перемог, як-от великокаліберна снайперська гвинтівка Snipex T-Rex калібру 14,5X114. Її розробила вітчизняна приватна компанія XADO. Це класичний «болтовик» мінімально можливої ваги, без автоматики, простий і безвідмовний, призначений для експлуатації в жорстких умовах. Через вражаючу міць набою та завдяки характерному малюнку задньої опори (моноподу) ця модель отримала робочу назву «Тиранозавр» або T-Reх. Цю гвинтівку треба брати на озброєння, вважає Сергій, і методично відстрілювати ворогів на передовій.
А ще говорить про Швейцарію. Там військовозобов’язані зберігають особисту зброю вдома – рушницю для солдатів або револьвер для офіцерів. Головним обґрунтуванням такого порядку є потреба швидкої мобілізації – у межах 24-48 годин. Кожен знає, куди йому йти у випадку відповідного оголошення. І в нас би так непогано зробити. Проте поки що рухаємося кудись не туди в умовах загрози повномасштабної війни.
Але ж песимізм – це не для нас. Народ уміє мобілізуватися, як він це зробив після нападу Путіна на Донбасі. Армію вибудували буквально з нуля. І, незважаючи на останні два з половиною роки влади Зеленського, – вона жива. До того ж з нами – ветерани сучасної війни. Такі, як Сергій Будзінський. Їх багато. І вони не бояться нічого.
Після розмови з Сергієм мені стало якось спокійніше. Недаремно він каже, що лікує психологам нерви, а не вони йому. Біля справжніх чоловіків почуваєшся затишніше. Біля Воїнів.
Сергію, нехай Ваш шлях Воїна буде щасливим. І для цього не обов’язково бути війні чи бути на війні. Воїни не бувають колишніми. На полі бою ви навчилися розуміти, де істина і де зло. Допомагайте це робити іншим на гражданці. Бо ще не всі розуміють це.
Усі наші Воїни, будьте здоровими і щасливими. Із днем Збройних сил України вас.
Слава Україні!
Героям слава!
Наталя КОВШЕВНА

Джерело: Газета “Нове життя” – Черняхів

Схожі матеріали

Лютий 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829