ЛЕГЕНДАРНА АКТРИСА ВРАЖЕНА СМІЛИВІСТЮ УКРАЇНЦІВ, ЗАХОПЛЕНА НАШИМ ПРЕЗИДЕНТОМ І РОЗЧУЛЕНА ГУМАННИМ СТАВЛЕННЯМ ДО ТВАРИН НАВІТЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ.
«Любов для мене завжди була киснем, щоб жити, мені потрібна висока любовна напруга», – ділилася Бріжит Бардо у своїх мемуарах «Ініціали Б.Б.». Актриса була в офіційному шлюбі чотири рази, перший з яких міг статися, коли їй було 15, – саме тоді вона почала зустрічатися з Роже Вадимом (але їм довелося чекати два роки, щоб одружитися). Сама актриса вважає, що саме завдяки йому здобула всесвітню популярність, а він називав Бардо музою, яка надихнула його на повнометражний режисерський дебют, скандальну драму «І Бог створив жінку». Стрічка позитивно позначилася на їхніх кар’єрах, але не на стосунках – на знімальному майданчику у Бардо стався роман з актором Жаном-Луї Трентіньяном. Не відомо, як склалася б подальша доля актриси, якби Трентіньяна не забрали до армії – дочекатися його їй не вдалося.
«Я завжди робила те, що хочу, і все. Не треба боятися того, ким ти є», – так пояснювала сама актриса свою вітряну натуру. Наступна доленосна зустріч у її житті трапилася на майданчику фільму «Бабетта йде на війну» – тут вона познайомилася із Жаком Шарр’є. Для Бардо це були одні з найважчих стосунків. У той період її вже знали в усьому світі – актриса була весь час оточена папа раці і пізніше говорила, що їй доводилося жити за зачиненими віконницями, аби не потрапити в об’єктив репортерів. Під час служби в армії Шарр’є панічно боявся потрапити до Алжиру, де тоді йшла війна, і йому довелося симулювати психічний розлад. Він перестав їсти й у результаті довів себе до реального нервового виснаження. 11 січня 1960 року у них народився син Ніколя, єдина дитина Бардо. Шарр’є наполягав на тому, щоб Бріжит покинула кар’єру заради сім’ї, і ця розбіжність стала головною причиною їхнього розлучення у 1963 році. Ніколя залишився з батьком і до зрілого віку мало спілкувався з Бардо.
Її знаменита фраза «Кохання може бути не лише мелодією, а й какофонією» заснована, звичайно, на особистому досвіді – не з усіма колишніми коханими вона зберегла дружні стосунки. Але таке все ж бувало – наприклад, з її третім чоловіком Гюнтером Заксом, спадкоємцем автомобільної компанії «Opel». Вони познайомилися влітку 1964-го в Сен-Тропе, де Бардо відпочивала у своєму маєтку. «Я зустрів її в ресторані, і коли вона заговорила, у мене наче блискавка вдарила. Тієї ж миті я зрозумів, що хочу з нею одружитися», – згадував Закс. Наступного дня після знайомства він засипав її будинок червоними трояндами з вертольота, і через кілька тижнів вони одружилися.
Їхнє весілля відбулося у Лас-Вегасі. Важко знайти пари, які були створені тут та пройшли перевірку часом. Не вийшло і у Бардо із Заксом – після церемонії вони роз’їхалися по різних квартирах у рідному Парижі, і саме в цей період у Бріжит почався роман із Сержем Генсбургом. Цей шлюб став для них обох вільним, і вже наступного року вони вирішили розлучитися. Були чутки, що Закс зробив їй пропозицію через парі, але, хай там як не було, їм вдалося зберегти міцні дружні стосунки аж до його смерті у 2011 році.
Бріжит Бардо вийшла заміж наступного разу лише 1992 року. До цього часу їй довелося через багато чого пройти – кинути кар’єру заради благодійної діяльності, перемогти рак грудей, розчаруватися в коханні та убезпечити себе від спілкування з навколишнім світом, але налагодити стосунки із сином. Зі своїм четвертим чоловіком, колишнім радником Національного фронту Франції (з минулим кінопрокатником в Африці) Бернаром д’Ормалем, вони познайомилися через спільного друга і незабаром одружилися в Норвегії, де на той час жив син Бардо зі своєю родиною. Сьогодні Бріжит Бардо називає д’Ормаля головним коханням свого життя, і вони, як і раніше, щасливі у шлюбі.
Чимало західних зірок заявили про свою підтримку України. Серед них – і культова французька актриса, яка нині очолює Фонд захисту тварин. 87-річна зірка відповіла на запитання кореспондента.
- Мадам Бардо, знаю, що ви написали відкритого листа на підтримку України. Наскільки активно ви стежите за драматичними подіями, які розгортаються сьогодні в нашій країні?
- Так, я переживаю разом з вами той жах, який ви відчуваєте і який мене обурює. Я вражена цим безперервним потоком систематичних руйнувань, що сіє смерті та безнадію. Зі сльозами на очах я вітаю сміливість усього цього чудового народу, що бореться за свою Батьківщину з гідністю й силою. Який приклад для такого ницого світу!
- Кожен третій українець, виїжджаючи із зони бойових дій, рятує своїх улюбленців: котів, собак, кроликів, хом’яків. Дехто не полишає напризволяще і тварин-інвалідів… Вас таке ставлення до братів наших менших розчулює?
- Я була схвильована до сліз, коли побачила, як українці тікають зі своїми тваринками. Я була у захваті від любові, яку вони їм віддають. Це було наче диво, що людські істоти мають ще таке співчуття, цю повагу до життя тварин і щедрість серця, таку рідкісну, особливо у драматичні моменти. Браво. Дякую і люблю вас усіх!
- Коли почалась Друга світова війна, вам було п’ять років. У вашій пам’яті залишились спогади з того часу?
- Я росла під час Другої світової війни, у сорокових роках, і зберігаю жахливі спогади: бомбардування, втечі посеред ночі до підвалів зі свічками, страх у животі, залпи протиповітряної оборони та звуки снарядів. Тепер я не можу терпіти феєрверки, що нагадують мені ті звуки війни.
- А нині ви відчуваєте страх?
- Мені страшно від того, на що перетворився світ, від неконтрольованої демографічної ситуації, яка захопила нашу планету і руйнує її. Мені здавалося, що пандемія врівноважить нерівність людських сил та сил природи, які призводять до її зникнення. Природа вичерпалася, тварини втратили свої одвічні території й остаточно зникають. Ще один страх у нас під носом – це страх Третьої світової війни. З таким типом, як путін, можна чекати всього. Мені подобається, що він зустрічає гідних противників, як, наприклад, ваш чудовий президент, котрим я безкінечно захоплююся.
- Якби ви могли сказати щось путіну особисто, які б це були слова?
- Якби я мала можливість поговорити з путіним, я б вжила ось це російське прислів’я 1905 року: «Сила – розуму могила».
- Мадам Бардо, а якою фразою ви хотіли б підбадьорити сьогодні українців?
- Ваша відвага є прикладом для світу. Ви – блискуча патріотична нація. Ви не втратили честі, і ви переможете, тому що так хоче Бог.
