Після репетицій вони сідають до спільної вечері, яку готують у справжній печі. На виступи вдягають вишиті сорочки, що десятиліттями лежали в родинних скринях. А пісні співають ті самі, яких навчили їх матері. Фольклорному колективу «Бовсунівські бабусі» із села Бовсуни на Житомирщині виповнилося 20 років. Його учасницям нині від 63 до 86 років, але для багатьох із них сцена стала важливою частиною життя саме у старшому віці.
Про те, як живе ансамбль у свій ювілейний рік, учасниці та художня керівниця Марія Карповець розповіли журналістам Суспільного Житомир. У їхніх історіях — перші виступи, поїздки Україною, дружба та пам’ять про жінок, із яких усе починалося.
Марії Невмержицькій 86 років — і вона співає від самого заснування ансамблю
Марія Невмержицька — одна з тих, хто був у «Бовсунівських бабусях» із першого дня. Співати любила ще з дитинства. Тому коли вчителька місцевої школи Марія Карповець запросила її до нового колективу, довго вмовляти не довелося.
За двадцять років Марія побувала з ансамблем у багатьох українських містах. Виступала на фестивалі дерунів у Коростені, їздила до Житомира, Звягеля, Вінниці та Києва.
За словами співачки, завдяки колективу жінки побачили значно більше України. А разом із поїздками в їхньому житті побільшало зустрічей, спілкування та цікавих подій.
Удома Марія не забула і звичайних сільських справ. Художня керівниця розповідає, що вона чудово пече млинці в печі.
Усе почалося з пісень, які могли назавжди зникнути
Історія колективу почалася в жовтні 2006 року. Тоді Марія Карповець допомагала своїй доньці працювати над науковим дослідженням поліських обрядових пісень.
Щоб зібрати матеріал, вона ходила від хати до хати, розмовляла з літніми жительками Бовсунів і записувала пісні, які ті пам’ятали від своїх матерів.
Марія розуміла: разом зі старшим поколінням село може втратити цілу частину своєї історії. Адже чимало пісень ніхто не записував на папері — їх просто передавали від матері до доньки.
Першим спільним задумом стала інсценізація «Бовсунівського весілля». Для її зйомок жінки зібралися в місцевій школі. Згодом почали регулярно співати разом, і так народився ансамбль.
Серед перших учасниць були мама керівниці Марія Бусуновська, Галина Шуба та Надія Міщенко. Цих жінок уже немає серед живих, але записані й збережені ними пісні залишилися в репертуарі колективу.
16 жовтня 2026 року ансамбль зазнав ще однієї втрати: померла 96-річна Надія Шваб, яка також багато років співала у «Бовсунівських бабусях».
На сцені вони прядуть, тчуть і співають у сорочках зі своїх скринь
Виступи «Бовсунівських бабусь» особливі тим, що старовинні пісні жінки поєднують із традиційними поліськими ремеслами.
Під час співу вони можуть працювати за ткацьким верстатом, прясти на коловоротках і веретенах, м’яти й готувати волокно та змотувати пряжу. Так показують не лише слова й мелодії, а й частину сільського побуту, який пам’ятають із молодих років.
Сценічний одяг у колективу теж особливий. Марія Карповець пояснює, що учасниці приносили власні вишиті сорочки, фартухи та спідниці. Колись вони носили ці речі дівчатами, потім бережно складали до скринь.
Тепер цей одяг виходить на сцену разом із новими учасницями ансамблю. Так в одному колективі продовжують жити пісні, вишивка й манера співу кількох поколінь.
«Наче ми якась рідня»: що кажуть нові учасниці
Склад «Бовсунівських бабусь» змінювався. Нині в ансамблі співають шість жінок, а наймолодшій із них, Світлані Невмержицькій, 63 роки. Вона долучилася понад п’ять років тому й особливо любить поїздки на виступи.
67-річна Ольга Атаманчук прийшла три роки тому. За її словами, колектив дав їй нагоду частіше бувати серед людей, подорожувати та займатися тим, що любила з дитинства.
А для 76-річної Лідії Драпаковської, яка співає в ансамблі понад рік, найціннішою стала дружба. Про свої стосунки з іншими учасницями вона сказала журналістам: «Наче ми якась рідня».
Жінки телефонують одна одній не лише через репетиції. Вони діляться новинами, підтримують спілкування й разом намагаються жити звичайним життям навіть під час війни.
67-річна Валентина Бовсуновська співає в ансамблі понад п’ять років. Її особливо тішать схвальні відгуки слухачів. Перед виступом, розповідає жінка, хочеться причепуритися, підфарбувати губи й щоки та гарно виглядати на сцені.
Колись вони записали 22 пісні — тепер їх слухають далеко за межами села
За два десятиліття «Бовсунівські бабусі» виступали на численних фестивалях і конкурсах. Серед їхніх здобутків — Гран-прі міжнародного фольклорного конкурсу в Греції.
У 2016 році ансамблю присвоїли звання народного аматорського. Того ж року в Житомирі презентували музичний альбом «Лугом, лугом зелененьким».
До нього увійшли 22 старовинні пісні. За підтримки Міністерства культури виготовили тисячу компакт-дисків із цими записами.
Про незвичайних співачок також зняли документальний фільм «Бовсунівські бабусі», який переміг на Євразійському кінофестивалі в Лондоні.
Про появу стрічки та історію поліського ансамблю Субота Онлайн розповідала ще у 2021 році. Тоді колектив уже виступав не лише в Україні, а й представляв свої пісні за кордоном.
У «Бабусиній хаті» після співів сідають вечеряти
Репетиції ансамблю проходять у домі-музеї «Бабусина хата». Там зберігаються речі, пов’язані зі старим поліським побутом: домашній текстиль, ткацьке приладдя, посуд та інші предмети.
У хаті є справжня піч, у якій досі готують їжу. Після репетицій жінки збираються за столом і вечеряють разом.
Колектив продовжує поповнювати свій репертуар. Нові учасниці переймають старовинні мелодії, а разом із ними — особливості співу, які старші жінки колись засвоїли від своїх матерів.
У жовтні 2026 року «Бовсунівським бабусям» виповнилося 20 років. Сьогодні в ансамблі шестеро співачок, а його художньою керівницею залишається Марія Карповець.
Хочете більше цікавих новин і корисних матеріалів?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
