В останній день літа в Бердичівському суді було винесено вирок у справі, яка тягнулась з 2017 року.
А перші злочини, які скоював уродженець Романівського району зафіксовані ще на рік раніше. Так, в грудні 2016 року він украв у знайомої 400 гривень з гаманця, в січні 2017 310 гривень із зачиненої літньої кухні односельців, потім в когось вкрав телефон, потім з гаманця іншої знайомої, з якою пиячили витягнув 3200 гривень, потім бензопилу і навіть коня з санями. І це ж, напевно, лише зафіксовані епізоди, а скільки їх було всього, навряд чи хтось здогадається.
Поліцейські провели багато слідчих дій, експертизи вартості викраденого майна, та інші протокольні заходи для доведення злочинів. А за інші злочини він був в 2017 році засуджений Житомирським апеляційним судом до 5 років позбавлення волі та Романівським районним судом до 6 років.
На даний час обвинувачуваний є засудженим до позбавлення волі, за місцем відбування покарання характеризується посередньо, заохочень не має, мав два стягнення, які погашені у встановленому законом порядку, за місцем проживання характеризувався як особа, скарг на поведінку якої не надходило, компрометуючі відомості відсутні, до адміністративної відповідальності не притягувався.
Враховуючи, що з 01.07.20 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а згідно з ст. 89 КК України судимість за скоєння проступку погашається після відбуття покарання, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 5 КК України, відповідно до яких закон про кримінальну відповідальність, що поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, в тому числі на осіб, які відбули покарання, але мають судимість, судимість за вироком 2016 року за ч. 1 ст. 185 КК України є погашеною, відповідно перший епізод нових крадіжок, без інших кваліфікуючих ознак, слід кваліфікувати за ч. 1, а не за ч. 2 ст. 185 КК України.
Оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого, в межах висунутого обвинувачення, доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємні викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно; за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємні викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно та поєднані з проникненням у приміщення; за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає: вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що визнається самим обвинуваченим.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд у х в а л и в :
Обвинувачуваного визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:
*за ч. 1 ст. 185 КК України – у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік;
*за ч. 2 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки;
*за ч. 3 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки;
*за ч. 2 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України з врахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань обвинуваченому визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 06 (шість) місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначених за цим вироком та вироком Романівського районного суду Житомирської області від 14 червня 2017 року, визначити обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 06 (шість) років 06 (шість) місяців.
Початок строку відбування призначеного покарання обвинуваченим обчислювати з 21 червня 2017 року, зарахувавши таким чином покарання, відбуте за попереднім вироком.
З цього вироку випливає те, що всі в Україні і так всі давно знають – діюча правоохоронна система неадекватно реагує на правопорушення та злочини, довго тривають бюрократичні слідчі процедури, а пенітенціарна система, на жаль, не гарантує виправлення навіть половини засуджених.
Якби хоч десяту частину інтелектуальних зусиль, які витрачаються всіма інституціями та політиками на передвиборчу боротьбу, направити на справжнє реформування правоохоронної системи, то можливо в нашій країні щось би і змінилось.
