Антоніні Запольській із Кропивні — 101!
Сьогодні,14 березня, на території Брониківського старостинського округу Звягельської громади сталася приємна і дуже гарна подія. Жительці с.Кропивні — Запольській Антоніні Іванівні виповнився 101-й день народження.
Щиро привітати найстаршу жительку старостату та громади з такою поважною датою в її житті прибули працівники сільської ради, які побажали бабусі міцного здоров’я, щастя, злагоди, радості, наснаги, благополуччя, миру та довгих років життя.
— Кожна така подія є гордістю для нашої громади, адже в кожного з них своя історія, свої секрети довголіття. Таку подію можна назвати найграндіознішою в житті не тільки іменинника, але і всієї громади. Ці люди є очевидцями багатьох історичних подій минулого століття, носіями наших традицій, глибокої життєвої мудрості, — сказали в сільраді.
Народилась Антоніна Іванівна 14 березня 1924 року в багатодітній селянській родині на хуторі Соловки під с.Федорівкою. В ті страшні часи колективізації та голодоморів сім’я втратила все своє майно. П’ять старших сестер пішли в найми, а маленька Антоніна залишилася з мамою. Мама також наймитувала, щоб прогодувати свою маленьку доньку.
Війна принесла нові страшні випробування на долю дівчини. Чорним днем для Антоніни Іванівни стало 1 серпня 1942 року, коли разом із іншими юними односельчанами її силоміць забирають і вивозять до Німеччини.
Наших бранців звільнили війська 1-го Українського фронту 10 квітня 1945 року. Бабуся не йме віри нині, як в тому пеклі і важкій непосильній працв їй вдалося вижити.
Повернувшись до рідного села, вона знову почала важко працювати в колгоспі. Давали найважчу роботу, мовляв, на німців працювала, а тут не хочеш. Змушена була виконувати далеко не жіночу роботу: прицепщиком на тракторі, копильником на комбайні, корів на фермі доїла і в лісі колоди вантажила.
Дивлячись на цю тендітну, маленьку жінку, дивуєшся, як вона могла, де брала сили, щоб все це пережити, сумні, трагічні, а іноді й жахливі сторінки життя. Але попри все Антоніна Іванівна не втратила людяності, вистояла, витримала, не втративши оптимізму і віри в краще життя.
Всі, хто вітав сьогодні ювілярку бажали їй, щоб здоров’я не підводило, життєлюбність і оптимізм ніколи не припинялися, а близькі люди радували своєю турботою та увагою, а в Україні настав мир і спокій. Нехай кожен день дарує радість і позитивні емоції, адже це і є запорука довголіття.
