Три кімнати на другому поверсі звичайного сільського будинку. Понад 80 квадратних метрів, заставлених старовинними речами, документами та предметами побуту. Тут, у Великому Лузі на Житомирщині, 81-річний Дмитро Люшненко створив музей історії рідного села. Експонатів уже тисячі, і місця для нових знахідок дедалі менше.
Ще шість років тому місцеві журналісти повідомляли, що для колекції готують окреме приміщення. Однак музей і досі залишається в будинку свого засновника. Про нові надходження та потребу в допомозі 20 жовтня розповіло видання Pulyny.news.
Від старого документа до музею в трьох кімнатах
Дмитро Данилович Люшненко народився 27 червня 1945 року у Великому Лузі. Він усе життя цікавився історією рідного краю, збирав старі документи, фотографії, карти, предмети селянського побуту, записував спогади односельців.
За освітою він економіст і фахівець із сільського господарства. Працював у колгоспах та сільськогосподарських установах, а після виходу на пенсію ще більше часу присвятив краєзнавству.
Старовинні речі приносили земляки, дещо Дмитро Данилович знаходив сам. З роками колекція зростала, поки частина його приватного будинку не перетворилася на музей.
Офіційно Музей історії села Великий Луг відкрили 14 жовтня 2019 року.
Сьогодні тут можна побачити речі, якими користувалися кілька поколінь великолугівців: дерев’яні й металеві знаряддя праці, старий одяг і взуття, господарське начиння, документи та фотографії. Найдавніші предмети датують кінцем XIX століття.
Для сучасної людини багато з цих речей уже незвичні. Але колись вони були частиною щоденного життя: з ними працювали на землі, обробляли врожай, господарювали, облаштовували оселі.
Саме такі предмети й допомагають побачити минуле села через життя його мешканців.
Радіола 1940-х років і чайник із Німеччини
Попри брак місця, музей продовжує поповнюватися.
Серед останніх надходжень — радіола 1940-х років, яку передали із Житомира. Для колекції, де поруч зберігаються предмети селянської праці та старі документи, це ще одне свідчення того, як змінювався побут людей упродовж десятиліть.
До поповнення музею долучаються й земляки, які живуть за кордоном. Меценат Роман Нахтігаль привіз із Німеччини незвичайний чайник.
Він також підтримав створення художнього зображення центру Великого Лугу таким, яким той був у XIX столітті.
Такий малюнок доповнює колекцію старовинних речей: він допомагає уявити вигляд села, від якого сьогодні залишилися документи, окремі споруди й розповіді старожилів.
650 сторінок про одне село
Дмитро Люшненко не обмежився музейною колекцією. Він написав велику працю «Великий Луг на Поліссі Житомирщини» — книжку обсягом 650 сторінок.
У ній зібрані архівні матеріали, відомості про місцевих жителів, історію села, його господарство, колективізацію, Голодомор, війни та післявоєнні роки.
У публікації до 80-річчя краєзнавця журналіст Іван Тимощук розповів про масштаб цієї роботи. Книга складається з 22 розділів. У ній є хронологічна таблиця зі 149 датами основних подій, пов’язаних із Великим Лугом, та покажчик приблизно двох тисяч імен і прізвищ.
На початку книжки Дмитро Люшненко написав: «Благословенне будь моє село Великий Луг!»
У 2018 році вийшла ще одна його праця — «Мій багатоголосий родовід». У ній краєзнавець простежив історію родин Люшненків і Чорних, починаючи з 1761 року.
За спогадами Івана Тимощука, Дмитро Данилович і після виходу на пенсію продовжував працювати з архівами, старими фотографіями та розповідями земляків. Для цього їздив селами, зустрічався з людьми, розшукував нові відомості.
Окреме приміщення для музею готували ще у 2020 році
Історія з переїздом музею почалася задовго до нинішнього звернення по допомогу.
У січні 2020 року газета «Голос України» розповідала про зустріч жителів Великого Лугу з науковцями Житомирського обласного краєзнавчого музею. Серед учасників були староста села Іван Волощук і Дмитро Люшненко.
У підписі до їхньої фотографії зазначалося, що музей, відкритий у приватному будинку краєзнавця, згодом переведуть у відремонтоване приміщення.
Ще конкретніше про ці наміри писало Pulyny.news 20 квітня 2020 року.
У добірці цікавих місць Пулинщини видання повідомляло, що у Великому Лузі вже розпочали роботи зі створення сільського краєзнавчого музею. Іван Волощук та Дмитро Люшненко тоді розповіли про плани перенести приватну колекцію після ремонту до приміщення поруч з адміністративною будівлею старостинського округу.
Відтоді минуло понад шість років. Але тисячі експонатів, як і раніше, розміщуються у трьох кімнатах будинку Дмитра Люшненка.
Нині краєзнавець знову порушує питання про допомогу з приміщенням для музею.
Коли історію села зберігають самі жителі
На Житомирщині є й інші приклади домашніх музейних колекцій. У селі Гошів Овруцької громади Анатолій Барановський зібрав близько 500 старовинних речей. Більшість із них належали родині його діда. Для музею з родинних речей у Гошеві знадобилися чотири кімнати.
У Великому Лузі масштаб колекції значно більший. Дмитро Люшненко збирає свідчення історії всього села, а музей поповнюється новими речами навіть через сім років після відкриття.
Тепер головне питання — окреме приміщення, де можна буде розмістити тисячі зібраних експонатів. Із таким проханням 81-річний краєзнавець знову звертається по допомогу.
Хочете більше цікавих новин і корисних матеріалів?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
