Фатальне ДТП у Житомирі обірвало життя 19-річного студента Житомирської політехніки Антона Короля. 3 серпня він переходив дорогу нерегульованим пішохідним переходом біля університету, коли його збив Opel Astra.
Про аварію повідомив один із Telegram-каналів, але офіційної інформації від поліції взагалі не було.
Після аварії Антона доправили до реанімації. Протягом 20 днів він перебував у комі під апаратом штучної вентиляції легень та боровся за життя. На превеликий жаль, 23 серпня його серце зупинилось. Травми виявились занадто тяжкими.
Рідні хлопця говорять, що з моменту аварії минув місяць, а слідчі дії ще навіть не починались. Що стосується водія авто, який знаходився за кермом під час аварії, — він військовослужбовець прикордонної служби, займає керівну посаду.
«На місці ДТП немає світлофора, але освітлення чудове»
Докладніше журналістці “Суботи” розповіла мама Антона — Олена Король, яка ледве стримує сльози та погано розуміє, як тепер жити далі, адже Антон був єдиною дитиною у сім’ї. Він був радістю, гордістю та надією для батьків.
— Вам відомі обставини цієї аварії? Чи є свідки? — запитую в Олени Король.
— У той вечір Антон переходив дорогу біля університету «Житомирська політехніка» о 22.05. На цьому переході немає світлофору, але увечері там дуже хороше освітлення. Я спеціально у цей час туди підійшла і подивилася. Свідків аварії я шукала через Інтернет і не знайшла, але одна неповнолітня дівчинка розповіла мені, що бачила той момент, коли Антон летів з висоти тролейбусних проводів вниз на асфальт. Саме так вона описала побачене. Тобто удар авто був дуже сильний.
Відомо, що Антон йшов із гуртожитку, який знаходиться біля університету, мабуть, до крамниці через дорогу. Студенти мені розповіли, що у крамниці «Фора», яка працює до 23 години, з дев’ятої до десятої вечора бувають значні знижки на різні продукти, і Антон часто ходив до крамниці саме у цей час. Рюкзак Антона не знайшли, але при ньому були усі документи, завдяки яким швидко встановили його особу.
— Він завжди носив із собою документи?
— Наша сім’я живе у Запоріжжі. Там Антон закінчив академічний ліцей, а потім поступив до Житомирського вишу. Оскільки в Запоріжжі постійні обстріли, дітей змалечку привчають завжди носити з собою документи на всяк випадок. І він завжди ходив з документами.
— Чому він вирішив вступати саме у Житомирський університет?
— Антон дуже ретельно готувався до НМТ і займався онлайн на підготовчих курсах. До речі, на НМТ він здав математику, яку дуже любив, на 194 бали. Весь його Google Диск заповнений математичними прикладами та їх вирішеннями.
На цих курсах він познайомився з дівчиною з Житомира, яка розповіла йому про своє гарне місто, про Житомирську політехніку, прислала фотографії його приміщень, розповіла, що тут дуже гарно навчають, є програми по обміну студентами із закордонними університетами.
Ми пропонували Антону розглянути університети Львова та Києва, але він твердо вирішив вступати саме у Житомирський університет і вступив на факультет інформаційно-комп’ютерних технологій. Він не тільки добре вчився, а і знайшов собі хороший підробіток. Словом, все було добре до того страшного вечора…
— Як Ви дізналися про аварію? Які травми Антон отримав у ДТП?
— Приблизно біля 12-ї ночі 3 серпня мені подзвонив з Житомира поліцейський та повідомив, що Антон потрапив у ДТП і знаходиться у реанімації обласної лікарні. Ми з чоловіком знайшли в Інтернеті телефон лікарні, подзвонили туди і нам підтвердили, що Антон знаходиться у них.
Я одразу відпросилася з роботи і наступного дня поїхала до Житомира. Антон знаходився у реанімації у комі під апаратом ШВЛ. У нього були перебиті ноги, руки, взагалі все тіло, і дуже серйозне пошкодження головного мозку.
Коли я з ним розмовляла і тримала за руку, він ніби стискав мої пальці. Після численних аналізів та КТ мені сказали, що йому нібито стало легше. Я повернулася до Запоріжжя, щоб взяти необхідні речі для Антона і для себе та вирішити нагальні питання.
22 серпня лікар Антона мені повідомив, що син вже трохи починає дихати самостійно. Ми молилися і сподівалися, що молодий організм все витримає і відновиться, тим більше, що Антон за характером — справжній боєць, він ніколи не здавався, але… Коли я знову приїхала до Житомира з великою надією на його покращення, у лікарні на мене чекала страшна новина — Антона вже немає. Травми виявились занадто тяжкими. Дива не сталось.
— Чи брав якусь участь у лікуванні Антона водій, який збив хлопця?
— Коли я вперше прийшла до реанімації, він мене вже чекав. Вибачився, сказав, що не розуміє, як таке могло статися. Потім він мені часто телефонував і запитував про стан Антона, адже боявся, що Антон може померти.
Коли я вимушена була повернутися до Запоріжжя за речами, я його попросила купити для Антона води та спеціальне харчування, яке йому вводили через зонд. Він виконав мої прохання. Але після смерті мого сина водій взагалі зник із нашого життя.
— Що Ви знаєте про хід розслідування?
— Ніяких слідчих дій, наскільки мені відомо, ще не відбувалось. Вони тільки мають початися. Справу розслідує ДБР.
Розбитий телефон Антона і його сім-карта були три тижні арештовані слідчими, але я через суд добилася того, що мені їх повернули. На місці ДТП є відеокамера, але коли я почала з’ясовувати, чи можна подивитися запис, то виявилось, що запису подій того вечора немає. Саме так мені відповіли у КП «Міський інформаційний центр», в рамках якого працює програма «Безпечне місто». Не розумію, як так може бути, щоб камера була, а записів не було.
— Я дуже сподіваюсь на справедливе розслідування та рішення суду, тому що ми з чоловіком втратили саме цінне і дороге у своєму житті — єдину дитину.
Ще я хочу додати, що вдячна педагогам університету за підтримку і допомогу. Коли я, убита горем, приїхала у незнайоме місто, де тоді зовсім не орієнтувалась, мені у всьому пішли назустріч і допомогли вирішити всі складні питання.
Спасибі декану Тетяні Нікітчук, старшому викладачу кафедри комп’ютерних наук Денису Фуріхаті, куратору групи Денису, а також коменданту гуртожитку Людмилі Орловській та паспортисту Олені Мачушник, які підтримували мене, наче рідні люди. Я вдячна студентам, які весь час навчання були поряд з моїм сином. Нехай пам’ятають його, адже він був чудовим хлопцем.
Субота Онлайн також наводила статистику ДТП на Житомирщині: серед причин аварій із потерпілими поліція називала і порушення правил проїзду пішохідних переходів.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Юлія Мельничук
