25 лютого 2026 року на Херсонщині під час виконання бойового завдання загинув 37-річний сержант Олександр Журомскас. Він боронив Маріуполь, вижив після смертного вироку в російському полоні та знову повернувся на фронт.
Житомир втратив відданого сина. Олександр народився у місті 8 листопада 1988 року, а школу закінчив у селищі Озерне. Чоловік пройшов строкову службу, а у 2008 році став сапером-радіомінером у підрозділі ДСНС Житомирської області. Паралельно він навчався в агроекологічному університеті та здобув фах юриста.
Доброволець із величезним досвідом
Війна для Олександра почалася ще у 2014 році. Він добровільно приєднався до лав ЗСУ. Спочатку служив у відомому підрозділі «Янголи Тайри», а з 2019 року перейшов до диверсійно-штурмової групи «Ведмеді». Чоловік постійно вчився новому. Він опанував військові спеціальності від парамедика до штурмовика, а власний досвід роботи з вибухівкою виклав у книзі-посібнику з мінування та розмінування.
Географія його боїв до великої війни охоплювала найгарячіші точки: Широкине, Водяне, Гнутове, Саханка, Торецьк, Кримське, Сіверськородонецьк та Авдіївка. Побратими знали його як людину сталевої волі та внутрішньої рівноваги. У цивільному житті він обожнював мандри, гори, автотехніку та завжди піклувався про тварин.
Полон, вирок і повернення у стрій
З початком повномасштабного вторгнення воїн захищав Маріуполь у складі полку «Азов». Разом із побратимами військовий потрапив у російський полон. У неволі він провів понад рік у нелюдських умовах. Росіяни винесли йому смертний вирок. Згодом окупанти замінили страту на 20 років тюрми через колосальні втрати, яких завдала їхнім військам група Олександра.
Через рік сталося диво — військовий потрапив під обмін. Він називав цей день своїм другим днем народження. Субота Онлайн зауважує, що після пережитого жаху полону Олександр не обрав спокійне життя в тилу, а без вагань повернувся у стрій батальйону «Ведмеді» Окремої бригади морської піхоти.
Пам’ять та відзнаки
На грудях героя — понад десять нагород. Серед них Лицарський Хрест Добровольця, Козацький Хрест І ступеня, відзнака «Маріуполь. Відстояли – Перемогли» та «Золотий Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ. Держава також нагородила його особистою вогнепальною зброєю.
“Він захоплював своїм позитивом і спокійністю. Зібрав навколо себе лише гідних людей, бо й сам прожив гідне життя”, — згадує командир морської піхоти.
Йому назавжди 37.
Хочете знати більше про те, чим живе область та світ? Отримуйте оперативні сповіщення у нашому Telegram або читайте нас у Facebook. Тільки найважливіше та найцікавіше!
