До повномасштабного вторгнення країни-агресорки на нашу землю кожен із нас жив звичним життям: мріяв про майбутнє у рідній країні, будував плани — родинні чи пов’язані з кар’єрою.
Але 24 лютого змінилося все. Мужні, хоробрі люди без вагань взяли до рук зброю і стали на захист миру й спокою.
Запеклі бої, вибухи — усе це спливає в пам’яті, щойно згадуєш ті перші дні. Але наші захисники не зламалися і не здаються досі. Хтось вступив до війська одразу, хтось пізніше. Та суть незмінна — герої та героїні, як справжні титани, стоять на варті свободи.
Одним із них був Ярослав Бромірський із Бердичівського району. Мужній боєць мобілізувався до лав ЗСУ у січні 2023 року. Служив чесно, з повною самовіддачею, за що був неодноразово відзначений: нагороди “За сумлінну службу” від головнокомандувача ЗСУ” “Хрест доблесті” та “Хрест Сухопутних військ” — тому підтвердження.
Про Ярослава відгукуються лише світло й тепло:
«Добрий, чуйний, спокійний — саме таким його знали вдома, серед друзів та на роботі», — написали на сайті Ружинської громади.
Як ножем по серцю — страшна звістка: 4 червня 2025 року, напередодні великого християнського свята, життя Ярослава обірвалося.
Боліло всім — від найменших до найстарших. Російський окупант забрав найдорожче — людське життя.
11 червня у Ружинській громаді попрощалися з Героєм.
Мужньому захиснику було лише 29.
Не пробачимо смерті жодного українця. Переможемо. І обов’язково — помстимося.
