У ці лютневі дні українці згадують Героїв Небесної Сотні – людей, які віддали своє життя заради європейського майбутнього нашої країни.
Одним із цих Героїв був житомирянин Яків Якович Зайко.
Пропонуємо читачам сайту Субота Онлайн спогади про Зайка його друга Віталія Мельничука:
“Із Героєм Небесної Сотні, людиною великої енергії, порядності і працелюбства, політиком і громадським діячем Яковом Зайком доля звела мене в Житомирі у жовтні 1988 року, напередодні великих, справді історичних подій, головним рушієм, мозком і серцем яких він був і мене до них підтягнув, на довгі роки ставши моїм Вчителем і близьким Другом.
Загинув Яків Зайко 18 лютого 2014 року у перший день розстрілу Майдану…Сьогодні ми готуємо книгу про нього, куди увійдуть спогади колег, друзів, близьких, публіцистика самого Якова, а також відверті розмови з політиками, відомими людьми, друзями, які він як справжній літописець, записував та не всі встиг опублікував. Ось фрагмент нашої з ним розмови в жовтні 2008-го року, де Яків розповідає про себе і не тільки:
«Мій тато був моїм базисом. Я був надбудовою над татом. Не було б тата, не було б мене не тільки фізіологічно, але й духовно. Бо те, що тато любив, те я чомусь любив.
Він любив дуже-дуже людську простоту і життєву правдивість, доброту в спілкуванні, у взаєминах людських. А не просто в уяві, у казочках якихось. А у житті, яким він жив, бо казав – отак треба жити ‒ у добрі. І не просто у вигаданому добрі, а в реальному, там, де за плугом ходять.
І мій дід Василь ‒ татів тато ‒ був же в Америці, фермером був.. І коли він повертався, тому що тут була вже «народна влада», яка ніби то землю давала…
І він повертався через Японію, через Владивосток, і його там комуністи-більшовики обчистили ‒ всі його долари, які він віз сюди, забрали. І він потім добирався через весь Сибір, через всю Росію. Він добирався більше восьми місяців. На перекладних. Але ж поки він добирався, бабця Агата померла від цих нелюдів…
Убивали кращих людей, убивали демократів українських, морили голодом українців у 30-ті роки. Ну, все це вже не треба повторювати.
І от дивись… Тоді запитання моє: як у цій величезній катавасії ми могли оте все перевернути? Де б ми могли знайти оцю потугу?
Та нам потрібно було стати на голову вищими, ніж ми були. Знайти в собі оту внутрішню енергетичну потугу і бути сміливішими.
Українська ідея – це народ України, який є, був і буде першим, найважливішим, починаючи вже за нашої свідомої політичної діяльності, починаючи з Житомира».”
