27 вересня у Житомирі біля пам’ятного знаку жертвам політичних репресій вшанували пам’ять німців, поляків, людей інших національностей, котрі були розстріляні та репресовані працівниками народного комісаріату внутрішніх справ упродовж 25 – 27 вересня 1938 року.
Про це розповів краєзнавець Геннадій Махорін.
За його словами, 25 – 27 вересня 1938 року близько тисячі людей німецької, польської та інших національностей були привезені до Житомира з районів області. Одних відправили до тюрем та депортували, інших – розстріляли.
“Де ховали? Найвірогідніше, що тут, де були масові поховання, – розповідає Геннадій Махорін. – Ми не можемо виділити, хто і де похований. Їх ховали у колективних могилах і тому це – спільний меморіал пам’яті жертв репресій і чехів, і німців, і поляків, і українців. Ця біда торкнулася кожної національності”.
Геннадій Махорін
Людмила Вірковська каже, що до пам’ятного знаку жертвам політичних репресій прийшла, аби вшанувати пам’ять своїх рідних, яких працівники народного комісаріату внутрішніх справ звинуватили у шпигунській діяльності на користь гітлерівської Німеччини та депортували до Сибіру.
“Мою маму Сільвію Борисівну Шефер і мою бабусю Доротею Карлівну Шефер відіслали до Сибіру, де вони прожили на поселенні до 1956 року, – розповідає Людмила Вірковська. – Я народилася і прожила на поселенні три роки. І лише 1956 року цей закон про депортацію скасували”.
Людмила Вірковська
Дідусь Олени Вернер до війни очолював житомирську школу №14 з польською мовою навчання. Наприкінці вересня 1938 року його та ще майже сто житомирян польської національності стратили.
“Їх катували, щоб вони визнали “свою провину”, – каже Олена Вернер. – Мого дідуся назвали ніби керівником підпільної організації, яка нашкодила радянській владі”.
Олена Вернер
“Походженння: німецьке, насамперед, польське та інше було майже вироком для багатьох людей, які, насправді, не мали зв’язку зі своєю прабатьківщиною, а тим більше не могли ні фактично, ні теоретично бути у шпигунській мережі, – каже керівник обласного німецького національно-культурного товариства Володимир Піньковський. – Вони жили у селі, і всі знали, чим вони займаються, чим дихають, що їдять і п’ють”.
Під час заходу пам’ять жертв тоталітарного режиму вшанували хвилиною мовчання.
