Багаторічний завідувач хірургічного відділення Малинської лікарні Анатолій Гаманюк, який провів у медзакладі майже половину століття, розповів, що його звільнення зовсім не було тим «теплим прощанням», яке показали офіційні сторінки установи.
12 листопада лікар, який працює у Малині з 1978 року, почув від директора фразу «Будем бодаться?», після чого отримав вимогу негайно написати заяву за згодою сторін. Гаманюк зізнається: він і справді планував піти найближчим часом — але гідно й без тиску. Замість цього, за його словами, розмова була принизливою, частково російською та зі сленгом, далеким від професійної етики.
За день до звільнення в його кабінеті змінили замок. А сам лікар дізнався, що до подібного «прибрання» готувалися раніше — і стосувалося це не лише його, а й інших колег. Частина хірургічної команди вже пішла, серед них — лікар Антон Гончарук та операційна сестра Юлія Мельниченко.
Гаманюк 47 років рятував людей, 42 з них — як завідувач хірургічного відділення. Він працював під час перших днів війни, коли в лікарні жили цілодобово і приймали десятки важких поранених. Каже: йому боляче не через сам факт звільнення, а через спосіб, у який це зробили.
Попри це, він не тримає зла на колег і дякує всім пацієнтам за довіру. Повернення до лікарні не розглядає: «Я хотів піти тихо й гідно. Але вони не люблять правди. А я звик говорити її в очі».
