9 дружин загиблих у російсько-українській війні військовослужбовців збирають гроші на авто для 60 окремої механізованої Інгулецької бригади. Для цього вони намалювали свої історії кохання на полотні та зробили виставку.
Ірина Козяр — дружина загиблого військового Олександра Козяра. Жінка розповіла, що прожила з чоловіком три щасливих роки. З першого дня повномасштабного вторгнення Олександр вступив до лав Збройних сил України. Був старшим солдатом 58 бригади розвідувальної роти. Загинув 6 серпня 2022 року у Бахмуті, рятуючи пораненого з поля бою.
“Один метелик залишився з двох”, — сказала Ірина Козяр про свою картину.
Свою історію кохання у вигляді котів намалювала Леся Марченко. Жінка розповіла, що чоловік був гранатометником 90 батальйону 95 десантно-штурмової бригади. Він загинув у полоні 11 березня 2022 року.
“Я дуже люблю котиків. І він це знав. На одному фото Саша тримає мене на руках. Є фото, де я його тримаю на руках. Але чомусь я його сюди не захотіла приносити. Можливо, не так зрозуміють. Ми жартували з ним постійно”, — розповіла Леся Марченко.
Саме вона й організувала виставку під назвою “Історії кохання на полотні” у малинському Центрі культури і дозвілля.
“Я була учасницею проєкту “Сто картин” у Києві і там зрозуміла, що потрібно зробити таке ж у Житомирській області, бо тільки в нашій громаді понад 120 загиблих”, — сказала Леся Марченко.
Жінка розповіла, що картини намалювали під час двох зустрічей в майстерні малинської художниці Наталі Литвиненко, чоловік якої також загинув на війні. Під картинами жінок на виставці розміщена історія кохання подружжя і спільні фото.
“Хтось описав, з чого починалось їхнє життя, хтось описав цікавий момент, який назавжди запам’ятався. Хтось намалював свою мрію, наприклад, поїхати за кордон на море, де будуть пальми. У однієї з жінок чоловік любив рибалити. Він там жив на цій рибалці. Синів возив. І вона захотіла намалювати щось пов’язане з рибалкою”, — розповіла Леся Марченко.
Оксана Боркун — співзасновниця всеукраїнської спільноти дружин полеглих героїв “Ми разом”, організаторка виставки “100 картин” у Києві.
“Всюди ми чуємо, що герої не вмирають. А герої вмирають. І вмирають кожен день сотні героїв. І кожен день сотні батьків, сотні дружин, сотні дітей залишаються сиротами. І ми маємо нести пам’ять про наших героїв, щоб самим не скотитися на дно відчаю, болі, туги неймовірної, тому ми об’єднуємося в різних містах. Ми рятуємо себе”, — сказала Оксана Боркун.
