У Києві прогнозують перепис карти: чи зникнуть звичні 24 області України

З дитинства ми завчили цю цифру напам’ять: 24 області, Автономна Республіка Крим та два міста зі спеціальним статусом — Київ і Севастополь. Разом це 27 пазлів, які формують сталевий хребет унітарної України. Проте адміністративна карта — це не просто статичний малюнок у підручнику географії. Це живий організм, який століттями шматували імперії, перекроювали війни та трансформують сучасні реформи.

Цей поділ з’явився не вчора. Його фундамент заклали ще у 1932 році, коли радянська влада вирішила поекспериментувати з укрупненням територій. Згодом, після 1939 року, доєдналися західні регіони, і мапа набула звичних обрисів. Проте сьогодні експерти б’ють на сполох: стара радянська модель 1932 року більше не працює, і деякі області можуть зникнути з карти України після радикальної реформи.

24 грані: від териконів до Карпатських вершин

За сухою адміністративною статистикою ховається колосальний економічний та культурний потенціал. Кожен край має свій характер, який неможливо сплутати з іншим:

• Вінницька: подільські сади та загадкова ставка «Вервольф».
• Волинська: прадавні ліси Полісся та величний замок Любарта.
• Дніпропетровська: промисловий гігант і космічна столиця країни.
• Донецька: край териконів та унікальних соляних шахт Соледара.
• Житомирська: поліські ліси, родовища граніту та бурштиновий шлях.
• Закарпатська: термальні води, виноробство та весняне цвітіння сакур.
• Запорізька: колиска вільного козацтва з островом Хортиця.
• Івано-Франківська: серце гуцульської культури та гірськолижних курортів.
• Київська: історичний центр Київської Русі з Чорнобильською зоною.
• Кіровоградська: географічний центр країни та батьківщина професійного театру.
• Луганська: степові заповідники та кінні заводи промислового сходу.
• Львівська: кавові традиції, архітектура та замки «Золотої підкови».
• Миколаївська: місто корабелів та величний каньйон Південного Бугу.
• Одеська: найбільша область України з «українською Венецією» у Вилковому.
• Полтавська: гоголівські місця та столиця гончарства в Опішні.
• Рівненська: романтичний Тунель кохання та базальтові стовпи.
• Сумська: партизанський край із гетьманською столицею Глуховом.
• Тернопільська: рекордсмен за кількістю замків та гіпсових печер.
• Харківська: місто студентів та батьківщина філософа Григорія Сковороди.
• Херсонська: солодкі кавуни, рожеві озера та найбільша пустеля Європи.
• Хмельницька: величний Кам’янець-Подільський та затоплене село Бакота.
• Черкаська: шевченківський край і найбільший буддійський храм Європи.
• Чернівецька: найменша область із розкішною резиденцією митрополитів.
• Чернігівська: місто стародавніх церков та гетьманської слави Батурина.

Випробування війною та децентралізація

Війна жорстко перевірила цю структуру на міцність. Прифронтові регіони перетворилися на залізобетонні фортеці. Тилові області стали потужними логістичними хабами, прийнявши мільйони переселенців та релокований бізнес.

Субота Онлайн аналізує: сьогоднішня децентралізація передала реальну владу і гроші вниз — до 1400 нових територіальних громад. Області ж залишилися своєрідними адміністративними «парасольками» для координації великих інфраструктурних чи оборонних проєктів. Їхня класична управлінська роль стрімко втрачає колишню вагу, що і провокує розмови про майбутнє укрупнення.

Чи залишиться цифра 24 незмінною в майбутньому, чи країну чекає глобальне переформатування карти — покаже лише повоєнний час.