Свято-Преображенський Тригірський чоловічий монастир розташований у мальовничому селі Тригір’я Житомирського району, Житомирської області.
Заснування монастиря оповите загадками: різні джерела наводять різні дати. За одними, монастир був заснований у 1583 році князем Володимиром Житомирським. Інші джерела, як наприклад “Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich”, вказують, що у 1598 році Олександр Воронич передав село Тригір’я для утримання обителі. Проте історіограф монастиря А. Малевич заперечує цей факт, оскільки в XVI столітті Житомир входив до Волинського воєводства Речі Посполитої, і припускає, що монастир міг бути заснований ще в XIV столітті князем Володимиром Ольгердовичем, який правив Київським князівством до 1394 року. Згодом монастир зазнав руйнувань, а в 1613 році був відновлений завдяки братам Вороничам. На той час у ньому діяла церква Святої Троїці.
Під час національно-визвольної війни, відомої як Хмельниччина, монастир постраждав. У 1685 році тут було побудовано новий дерев’яний храм Преображення Господнього. У XVIII столітті обитель тимчасово перейшла під юрисдикцію греко-католицької церкви, проте православні традиції не зникли: тут працювала руська школа поруч із латинською. З 1777 року монастир утримував благодійну лікарню, а у 1839 році його передали Московському патріархату. Крім того, монастир використовувався для утримання греко-католицьких священиків, яких переконували перейти у православ’я. Серед «упорствующих» був ієромонах Ігнатій Башнянський.
З 1854 по 1873 роки в монастирі звели новий кам’яний Преображенський храм, а у 1883 році при обителі відкрилася церковно-парафіяльна школа. У 1930-х роках радянська влада закрила монастир: церкву перетворили на склад, а братський корпус – на школу. Під час німецької окупації монастир діяв як парафіяльний храм, однак після війни тут знову відкрили школу. У 1990 році приміщення корпусу повернули церкві, а у 1993 році парафію знову перетворили на монастир.
