Понад чотири роки суд досліджував обставини загибелі семи ветеранів АТО біля ставка в селі Новоселиця Попільнянської громади. Після смерті обвинуваченого кримінальне провадження закрили без вироку. Та чи вдалося встановити, що насправді стало причиною трагедії?
Тієї ночі біля ставка загинули семеро ветеранів АТО. У їх убивстві обвинувачували орендаря ставка Анатолія Захаренка. За версією обвинувачення та свідченнями єдиного вцілілого, саме він відкрив вогонь по гостях. Але обвинувального вироку у цій справі так і не було.
Більше запитань, ніж відповідей
…Телефонний дзвінок пролунав тоді, коли до Новоселиці залишалося зовсім небагато:
— Не під’їжджайте. У Толіка поліція…
Компанія ветеранів АТО, яка їхала на день народження побратима Романа Ханенка, навіть не здогадувалася, що ця коротка фраза через кілька років стане однією з ключових деталей судового процесу. Автомобілі розвернулися й зупинилися чекати. Лише після другого дзвінка господар ставка Анатолій Захаренко повідомив, що правоохоронці вже поїхали і можна приїжджати.
Тоді ніхто не надав цьому значення. Лише згодом з’ясувалося, що того дня на території ставка співробітники Державного бюро розслідувань затримали начальника Попільнянського відділення поліції, якого підозрювали у вимаганні неправомірної вигоди від Захаренка. Саме через цю спецоперацію гості кілька годин чекали дозволу приїхати.
Минуло понад шість років. За цей час справа про загибель сімох ветеранів АТО біля ставка в Новоселиці стала однією з найрезонансніших у Житомирській області. Суд дослідив десятки томів матеріалів, допитав свідків, проаналізував експертизи та слідчі експерименти. Але в грудні 2024 року єдиний обвинувачений — Анатолій Захаренко — помер від розриву аорти. Богунський районний суд Житомира закрив кримінальне провадження без вироку. Юридично справа завершилася. Фактично — залишила більше запитань, ніж відповідей.
У перші дні після трагедії складалося враження, що йдеться про випадкову сварку під час застілля. Матеріали суду, які проаналізувала «Субота», свідчать про інше. Роман Ханенко давно знав Захаренка, неодноразово приїздив до нього разом із побратимами. Після тяжкої операції на серці саме Ханенко допоміг йому знайти лікарів у Києві. Це були люди, яких пов’язували багаторічні стосунки, а не випадкові знайомі.
Про те, що відбувалося після опівночі, суд дізнавався насамперед зі свідчень Вадима Федюніна — єдиного з восьми чоловіків, кому вдалося вижити. За його словами, вечір нічим не відрізнявся від попередніх зустрічей. Компанія вечеряла, згадувала службу, спілкувалася. Господар поводився спокійно. Коли пролунали перші підвищені голоси, Федюнін не надав цьому особливого значення. За кілька секунд із будинку вийшов Роман Ханенко.
«Толік, що сталося?» Це були останні слова, які, за словами Федюніна, він почув від свого товариша. Майже одразу пролунав постріл.
Федюнін згадував у суді, що побачив, як Ханенко впав на землю. Потім усе почало відбуватися настільки швидко, що осмислити побачене він зміг лише значно пізніше. Люди кинулися в різні боки. Хтось намагався сховатися, хтось побіг до автомобілів. Захаренко, за версією свідка, продовжив стріляти.
Федюнін також кинувся тікати. Він розповів, що почув погрозу на свою адресу, після чого між ним і рушницею опинився Віталій Вульчин. За словами свідка, той схопився руками за ствол, ніби намагаючись відвести його вбік. Пролунав ще один постріл.
«Я перестрибнув через нього і побіг», — згадував Федюнін.
Запитання, які виникли вже в суді
Після трагедії слідство й захист запропонували дві взаємовиключні версії. Обвинувачення стверджувало, що Захаренко після конфлікту навмисно відкрив вогонь по своїх гостях. Сам він до кінця життя наполягав: діяв у стані необхідної оборони, бо вважав, що його життю загрожує небезпека.
Однак із перебігом судового розгляду стало очевидно, що суд намагався з’ясувати не лише те, що сталося після першого пострілу. Дедалі більше уваги приділялося подіям, які передували трагедії.
- Чому ветерани поїхали до Новоселиці саме 21 травня?
- Чи була ця поїздка запланованою заздалегідь?
- Чому саме того дня на території ставка відбулася спецоперація ДБР?
Ці питання дедалі частіше звучали під час судових засідань.
Особливе значення мали показання вдови Романа Ханенка. Вона підтвердила, що чоловік регулярно приїздив до Захаренка, довіряв йому й підтримував дружні стосунки. Саме тому версія про випадкову сварку між людьми, які багато років спілкувалися, виглядала далеко не беззаперечною.
Суд також детально досліджував події 21 травня, коли співробітники ДБР затримали начальника Попільнянського відділення поліції. Формально цей епізод не був предметом розгляду у справі про розстріл ветеранів. Проте він неодноразово повертався під час допитів, оскільки саме через цю спецоперацію компанія кілька годин не могла потрапити до ставка.
Матеріали справи не дають підстав стверджувати, що між затриманням поліцейського та подальшою трагедією існував прямий причинно-наслідковий зв’язок. Водночас сам факт, що суд приділив цим обставинам значну увагу, свідчить: він намагався перевірити всі можливі мотиви подій, а не обмежитися лише реконструкцією останніх хвилин перед стріляниною.
Саме в цьому, мабуть, і полягає головна особливість цієї справи. З кожним новим засіданням вона ставала дедалі складнішою. Замість простого конфлікту між господарем і гостями перед судом постала історія, у якій переплелися давні знайомства, спецоперація правоохоронців, суперечливі свідчення та обставини, які так і не вдалося остаточно пояснити. До завершення процесу суд так і не встиг відповісти на всі запитання.
Справа без вироку
17 грудня 2024 року Анатолій Захаренко помер від розриву аорти. Разом із його смертю суд утратив єдину людину, яка могла відповісти на багато запитань, що виникли під час розгляду справи. Через кілька тижнів Богунський районний суд Житомира закрив кримінальне провадження без ухвалення вироку.
Юридично ця історія завершилася. Проте чи означає це, що вона завершилася по суті? За роки судового розгляду вдалося детально відтворити перебіг тієї ночі. Суд почув свідчення єдиного вцілілого Вадима Федюніна, дослідив експертизи, допитав десятки свідків, зіставив позиції сторін. Проте відповісти на головне запитання — що саме стало причиною трагедії — так і не вдалося.
Чи був це раптовий конфлікт, який вийшов з-під контролю? Чи існували обставини, що передували стрілянині й могли вплинути на розвиток подій? Саме тому під час процесу суд неодноразово повертався до епізоду із затриманням начальника Попільнянського відділення поліції, до дати поїздки ветеранів, до їхніх зв’язків із Захаренком та інших деталей, які на перший погляд не стосувалися безпосередньо нічного розстрілу. Жодна з цих обставин сама по собі нічого не доводить. Але всі разом вони показують, що суд намагався дослідити справу значно ширше, ніж це виглядало з перших повідомлень про трагедію.
Минуло понад шість років. Суспільство знає, як загинули семеро ветеранів АТО біля ставка в Новоселиці. Є версія слідства, свідчення єдиного вцілілого, експертизи й десятки томів справи. Немає лише головного — вироку суду. Проте відповідь на запитання, чому люди, які багато років знали один одного, за кілька хвилин стали жертвами однієї з найкривавіших трагедій в історії Житомирщини, так і залишилася неповною.
Можливо, саме в цьому й полягає головний підсумок цієї справи. Вироку немає. А разом із ним немає й остаточної відповіді, яка могла б поставити крапку в історії, що й понад шість років потому залишає більше запитань, ніж відповідей.
Хто з живих теоретично міг би допомогти знайти пояснення тому, що сталося? Вдова Анатолія Захаренка, його син і пасинок. Але вони мовчать.
…До речі, поліцейський, якого ДБР затримало у 2020 році під час отримання від Захаренка грошей, які слідство вважало неправомірною вигодою за «кришу», не перебуває за ґратами. За даними виправленої щорічної декларації за 2025 рік, поданої 11 березня 2026-го, він працює оперуповноваженим ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області. За 2025 рік він задекларував 554 799 гривень грошового забезпечення від Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Поліцейський продовжив службу.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Вечір
